|
‘ормою реагуванн¤ ”повноваженого на факти порушенн¤
конституц≥йних права ≥ свобод людини≥ громад¤нина Ї акти
”повноваженого, ¤к≥ в≥н маЇ право направл¤ти у в≥дпов≥дн≥
органи дл¤ вжитт¤ цими органами необх≥дних заход≥в. “акими
актами реагуванн¤ ”повноваженого щодо порушень положень
онституц≥њ ”крањни, м≥жнародних договор≥в ”крањни стосовно прав
≥ свобод людини ≥ громад¤нина Ї конституц≥йне поданн¤
”повноваженого та поданн¤ до орган≥в державноњ влади, м≥сцевого
самовр¤дуванн¤, обТЇднань громад¤н, п≥дприЇмств, установ,
орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥ та њх посадових ≥
службових ос≥б. ѕри цьому конституц≥йне поданн¤ ”повноваженого
Ц це акт реагуванн¤ до онституц≥йного —уду щодо вир≥шенн¤
питанн¤ про в≥дпов≥дн≥сть онституц≥њ ”крањни, закон≥в чи ≥нших
нормативно-правових акт≥в в≥дпов≥дних державних орган≥в, а
також тлумаченн¤ онституц≥њ ”крањни та закон≥в ”крањни. ѕоданн¤
”повноваженого Ц це акт, ¤кий вноситьс¤ ”повноваженим до орган≥в
державноњ влади, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, обТЇднань громад¤н,
п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥, њх
посадовим особам дл¤ вжитт¤ в≥дпов≥дних заход≥в у м≥с¤чний строк
щодо усуненн¤ ви¤влених порушень прав ≥ свобод людини ≥
громад¤нина.
”повноважений зд≥йснюЇ свою д≥¤льн≥сть на п≥дстав≥ в≥домостей
про порушенн¤ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, ¤к≥ отримуЇ за
зверненн¤ми громад¤н, ≥ноземц≥в, ос≥б без громад¤нства чи њх
представник≥в, за зверненн¤м народних депутат≥в, за власною
≥н≥ц≥ативою.
¬≥дпов≥дно до ст. 21 «акону кожен маЇ право без обмежень ≥
перешкод звернутис¤ до ”повноваженого у пор¤дку, встановленому
законом. јдреса ”повноваженого: 01019, м. ињв, вул.
√рушевського, 5.
”повноважений приймаЇ та розгл¤даЇ зверненн¤ в≥дпов≥дно
до «акону ”крањни Уѕро зверненн¤ громад¤нФ. «верненн¤ подаютьс¤
”повноваженому у письмов≥й форм≥ прот¤гом року п≥сл¤
ви¤вленн¤ порушенн¤ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина.
”повноважений не розгл¤даЇ тих звернень, ¤к≥ розгл¤даютьс¤
судами, зупин¤Ї вже розпочатий розгл¤д, ¤кщо за≥нтересована
особа подала позов, за¤ву або скаргу до суду. ѕов≥домленн¤ про
прийн¤тт¤ зверненн¤ до розгл¤ду або в≥дмову в прийн¤тт≥
зверненн¤ до розгл¤ду надсилаЇтьс¤ в письмов≥й форм≥ особ≥,
¤ка його подала (див. табл.1).
ѕри розгл¤д≥ зверненн¤ ”повноважений: в≥дкриваЇ провадженн¤
у справ≥ про порушенн¤ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина;
розТ¤снюЇ заходи, що њх маЇ вжити особа, ¤ка подала зверненн¤
”повноваженому; направл¤Ї зверненн¤ за належн≥стю в орган,
до компетенц≥њ ¤кого належить розгл¤д справи, та контролюЇ
розгл¤д цього зверненн¤; в≥дмовл¤Ї в розгл¤д≥ зверненн¤. ¬арто
зазначити, що особа, позбавлена вол≥, також може письмово
звернутис¤ до ”повноваженого чи його представник≥в, ≥ в цьому
раз≥ до нењ не застосовуЇтьс¤ обмеженн¤ щодо листуванн¤.
¬ажливою гарант≥Їю п≥двищенн¤ ефективност≥ процесу досл≥дженн¤
факт≥в порушень прав ос≥б, позбавлених вол≥, Ї те, що
адм≥н≥страц≥¤ спец≥ал≥зованоњ установи зобовТ¤зана направити
таке зверненн¤ до апарату ”повноваженого прот¤гом доби.
ореспонденц≥¤ ”повноваженому та його представникам в≥д
громад¤н ”крањни, ≥ноземц≥в, апатрид≥в незалежно в≥д м≥сц¤ њх
перебуванн¤ не п≥дл¤гаЇ жодним видам цензури та перев≥рок.
Уѕроцедура зверненн¤ до ”повноваженого, на в≥дм≥ну в≥д
зверненн¤, наприклад, до суду, не обт¤жена зайвими формальними
вимогами, Ї гнучкою, в≥дкритою, пор≥вн¤но швидкою ≥
безоплатною...Ф Ц за¤вл¤Ї Ќ. арпачова у своњй перш≥й щор≥чн≥й
допов≥д≥. “акож вона зазначаЇ, що в≥дкритт¤ проваджень в справ≥
про порушенн¤ прав людини Ц це найд≥Їв≥ший зас≥б реагуванн¤
”повноваженого.
≤ д≥йсно, адже «акон не встановлюЇ в≥дпов≥дальност≥ посадових
ос≥б за ≥гноруванн¤ акт≥в реагуванн¤ ”повноваженого ≥ не надаЇ
права йому порушувати дисципл≥нарне, адм≥н≥стративне
провадженн¤ ≥ ставити питанн¤ про прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥ посадових ос≥б в раз≥ порушенн¤ њхн≥ми д≥¤ми чи
р≥шенн¤ми прав ≥ свобод людини.
ќск≥льки ”повноважений обираЇтьс¤ ¬ерховною –адою ≥
його д≥¤льн≥сть Ї формою парламентського контролю за
додерженн¤м конституц≥йних прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина,
в≥н повинен прот¤гом першого кварталу кожного року представл¤ти
парламенту ”крањни щор≥чну допов≥дь про стан додерженн¤ та
захист прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина в ”крањн≥ органами
державноњ влади, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, обТЇднанн¤ми
громад¤н, п≥дприЇмствами, установами, орган≥зац≥¤ми незалежно
в≥д форми власност≥ та њх посадовими особами, ¤к≥ порушували
своњми д≥¤ми(безд≥¤льн≥стю) права ≥ свободи людини ≥ громад¤нина.
“ака допов≥дь Ї узагальненим актом реагуванн¤ ”повноваженого.
” раз≥ необх≥дност≥ омбудсмен ”крањни може представити
парламенту спец≥альну допов≥дь(≥) з окремих питань додерженн¤
в ”крањн≥ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина. «а щор≥чною та
спец≥альною допов≥д¤ми ”повноваженого ¬ерховна –ада приймаЇ
постанову.
јнал≥з законодавчого положенн¤, що Укожна людинаФ
маЇ право на звернен¤, дозвол¤Ї зробити висновок про
демократичн≥сть ≥ доступн≥сть даного правозахисного органу
дл¤ будь-¤коњ людини, незалежно в≥д кольору шк≥ри, раси рел≥г≥йних
та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного ≥ соц≥ального походженн¤,
майнового становища. ћ≥сц¤ проживанн¤ та ≥нших ознак. ј таке
положенн¤ ≥снуЇ далеко не в ус≥х крањнах.
«агальна к≥льк≥сть ос≥б, що звернулис¤ до ”повноваженого
з прав людини письмово, усно чи на особистих прийомах,
починаючи з 14 кв≥тн¤ по 31 грудн¤ 1998 р., складаЇ понад 29,5 тис.,
упродовж 1999 р. к≥льк≥сть ос≥б, що звернулис¤ до ”повноваженого,
перевищила 51 тис.
¬с≥ зверненн¤ попередньо розгл¤далис¤ та
класиф≥кувалис¤ (див.табл.2).
“ак, у 1999 р. серед звернень до ”повноваженого з прав людини б≥льше половини(8891, або 55,5%) стосувалис¤ порушенн¤ громад¤нських прав. Ќайчаст≥ше порушенн¤ прав повТ¤зано з питанн¤ми дотриманн¤ законност≥ та правопор¤дку, перегл¤ду ≥ виконанн¤ судових р≥шень тощо. Ќайб≥льше скарг стосувалос¤ д≥й прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в, передус≥м м≥л≥ц≥њ, щодо незаконних затримань, застосуванн¤ не дозволених законом метод≥в отриманн¤ доказ≥в, порушенн¤ прав на адвокатськ≥ послуги. «начна частина звернень стосувалас¤ порушенн¤ процесуальних терм≥н≥в розгл¤ду цив≥льних та крим≥нальних справ у судах. ” своњх зверненн¤х громад¤ни скаржилис¤, що розгл¤д справ у судах триваЇ м≥с¤ц¤ми, а ≥нод≥ й роками. ÷е викликаЇ недов≥ру людей до судовоњ системи, ефективност≥ њњ д≥¤льност≥. ѕричиною такоњ т¤ганини нер≥дко Ї не¤вка у судове зас≥данн¤ в≥дпов≥дач≥в та св≥дк≥в. ѕроте не в ус≥х випадках судом зТ¤совуЇтьс¤ причина не¤вки до суду зазначених ос≥б ≥ вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть за неповагу до суду (див.табл.3).
Ќа другому м≥сц≥ за к≥льк≥стю порушень ви¤вились
економ≥чн≥ права(3204, або 20%). ÷е насамперед стосуЇтьс¤ права
на працю, затримки виплати винагороди за працю, незаконних
зв≥льнень з роботи, захисту в≥д безроб≥тт¤ тощо. якщо у 1998 р. з
приводу порушенн¤ цих прав над≥йшло 1081 зверненн¤(12,9%), то
у 1999 р. Ц 2586, або 16,1%, звернень. «начною залишаЇтьс¤
к≥льк≥сть звернень стосовно поверненн¤ заощаджень громад¤н,
порушенн¤ права њх власност≥, зокрема права власност≥ на землю(майже 7%).«окрема з наведених даних випливаЇ, що "масового
характеру набули порушенн¤ права на працю у звТ¤зку з незаконним
зв≥льненн¤м"; водночас, за оц≥нками ћ≥жнародноњ орган≥зац≥њ прац≥,
безроб≥тних в ”крањн≥ сьогодн≥ нал≥чуЇтьс¤ майже 2,5 м≥льйона ос≥б,
переважна б≥льш≥сть з ¤ких - ж≥нки та молодь в≥ком до 28 рок≥в. «а
даними ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни, заборгован≥сть ≥з
зароб≥тноњ плати на 1 с≥чн¤ 2003 року становила 2 м≥ль¤рди 323
м≥льйони гривень, а к≥льк≥сть прац≥вник≥в, ¤ким своЇчасно не було
виплачено зароб≥тноњ плати, с¤гала 2 м≥льйон≥в 155 тис¤ч ос≥б.
јктуальним у 1999 р. залишалос¤ питанн¤ дотриманн¤
соц≥альних прав громад¤н, порушенн¤ ¤ких складали Ц 2627, або 16,4%. ÷е
зверненн¤ з питань порушенн¤ житлових прав, призначенн¤,
перегл¤ду та своЇчасноњ виплати пенс≥й, забезпеченн¤
транспортними засобами ≥нвал≥д≥в, влаштуванн¤ у заклади
соц≥ального захисту, наданн¤ матер≥альноњ допомоги, призначенн¤
субсид≥й. Ћише з питань порушенн¤ права на житло в≥д громад¤н
”крањни у 1999 р. над≥йшло 865 звернень(5,4%).
«а¤вники у своњх зверненн¤х дуже гостро ставл¤ть
питанн¤ дотриманн¤ њх особистих конституц≥йних прав, зокрема,
права на повагу до г≥дност≥ та на недоторканн≥сть, свободу в≥д
незаконного затриманн¤ та арешту, невтручанн¤ в особисте ≥
с≥мейне житт¤. “аких звернень над≥йшло 769 або 4,8%. ѓх анал≥з
засв≥дчив, що типовими порушенн¤ми особистих прав людини Ї
застосуванн¤ тортур, побитт¤, вжитт¤ ≥нших не дозволених засоб≥в
впливу, передус≥м прац≥вниками м≥л≥ц≥њ, в≥д моменту затриманн¤ ос≥б
до направленн¤ њх у сл≥дч≥ ≥зол¤тори. јдже жодним законом не
передбачаЇтьс¤, наприклад, щоб затриманим у прим≥щенн¤х
тимчасового утриманн¤ не надавалос¤ харчуванн¤, що розц≥нюЇтьс¤
¤к один ≥з "вид≥в тортур", заборонених онвенц≥Їю ќќЌ ≥ –ади
™вропи, до ¤коњ приЇдналас¤ й ”крањна. ¬одночас в ”крањн≥ в≥дсутн≥
"ефективн≥ механ≥зми реЇстрац≥њ скарг громад¤н на жорстоке
ставленн¤ з боку правоохоронних орган≥в та отриманн¤ потерп≥лими
в≥дпов≥дних в≥дшкодувань, незважаючи на те, що затриманим
дозвол¤Їтьс¤ надсилати своњ скарги пр¤мо до суду, оминаючи
ћ≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ", ¤к указуЇтьс¤, наприклад у "«в≥т≥
про дотриманн¤ прав людини - 2002 р≥к" ƒержавного департаменту
—Ўј. ѕроте ст¤гненн¤ з винних у перевищенн≥ службових обовТ¤зк≥в
мають косметичний характер, ¤кий виразно контрастуЇ з к≥льк≥стю
скарг украњнських громад¤н. Ќаприклад, "зг≥дно з оф≥ц≥йними
пов≥домленн¤ми, з с≥чн¤ по серпень у жорстокому поводженн≥ з
п≥дозрюваними було звинувачено 62 сп≥вроб≥тники м≥л≥ц≥њ", проте,
за даними оф≥су ”повноваженого з прав людини, 2001 року проти
48 службовц≥в правоохоронних орган≥в було порушено т≥льки 25
крим≥нальних справ у звТ¤зку з перевищенн¤м ними своњх
повноважень, причому лише 14 ≥з них було засуджено до увТ¤зненн¤.
ќднак про те, ¤ке реальне покаранн¤ загрожуЇ тим,
вочевидь, украй нечисленним сп≥вроб≥тникам м≥л≥ц≥њ, чиЇ
свав≥лл¤ все ж привело њх на лаву п≥дсудних, вражаЇ не менше,
ан≥ж факти знущань над людьми, котр≥ потрапили в руки
правоохоронц≥в. ƒвоЇ прац≥вник≥в м≥л≥ц≥њ, вибиваючи св≥дченн¤-
з≥знанн¤, побили п≥дозрюваного, зламали йому ребра ≥, од¤гнувши
наручники, дек≥лька раз≥в топили в р≥чц≥. ƒо реч≥, ¤к ви¤вилос¤ згодом,
людина не мала в≥дношенн¤ до крад≥жки, котра стала причиною
Ђдопиту з пристрастюї. ѕрац≥вник≥в м≥л≥ц≥њ було прит¤гнуто до
крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ¬≥дпов≥дальн≥сть ц¤ пол¤гала в
позбавленн≥ вол≥ терм≥ном на три роки... умовно. “ож нескладно
зробити висновок про те, що катуванн¤ в нас будуть
застосовуватис¤ й надал≥.
” 1999 р. спостер≥галась тенденц≥¤ до зростанн¤ к≥лькост≥
звернень щодо реал≥зац≥њ громад¤нами пол≥тичних прав ≥ свобод,
зокрема, на свободу слова, св≥тогл¤ду ≥ в≥роспов≥данн¤, на в≥льн≥
вибори, на створенн¤ обТЇднань громад¤н та профсп≥лкових
орган≥зац≥й, права на ≥нформац≥ю", "проблемам забезпеченн¤ прав
≥ свобод людини на мирн≥ збори, м≥тинги та демонстрац≥њ".
ќстанн≥й розд≥л був повТ¤заний насамперед ≥з под≥¤ми 9 березн¤
2001 року, коли в иЇв≥ в≥дбулис¤ драматичн≥ з≥ткненн¤ м≥ж
представниками радикальноњ опозиц≥њ ≥ правоохоронних орган≥в,
унасл≥док чого чимало молодих людей опинилас¤ за гратами.
“аких звернень над≥йшло 368(2,3%) проти 46(0,5%) у 1998 р.
ѕевною м≥рою це повТ¤зано з проведенн¤м президентських вибор≥в
в ”крањн≥.
ѕопри розвинене законодавство традиц≥йними проблемами залишаютьс¤ забезпеченн¤ права громад¤н на ≥нформац≥ю та дотриманн¤ свободи слова в ”крањн≥. "Ѕ≥льш≥сть засновник≥в все част≥ше використовуЇ «ћ≤ не ¤к зас≥б поширенн¤ достов≥рноњ ≥нформац≥њ, а ¤к знар¤дд¤ боротьби за корислив≥ ≥нтереси, - вказуЇтьс¤ в допов≥д≥ уповноваженого, - простежуЇтьс¤ в≥дверта спроба владних структур, а також маф≥озних клан≥в п≥д≥мТ¤ти, скупити або знищити незалежн≥ «ћ≤ загалом, так ≥ окремих журнал≥ст≥в, установивши власну монопол≥ю на ≥нформац≥ю". ” виступ≥ Ќ≥ни арпачовоњ в парламент≥ констатувалос¤, що в ”крањн≥ так ≥ "не створено жодного друкованого загальнонац≥онального незалежного виданн¤ та громадського телебаченн¤, ¤к≥ надавали б неупереджену, виважену ≥нформац≥ю, консол≥дували сусп≥льство. ƒез≥нформац≥¤ населенн¤ призводить ≥ до прийн¤тт¤ хибних пол≥тичних р≥шень, що завдаЇ великоњ шкоди держав≥ в ц≥лому", а профес≥¤ журнал≥ста в ”крањн≥, "залишаЇтьс¤ одн≥Їю ≥з найнебезпечн≥ших". «окрема впродовж останн≥х дес¤ти рок≥в у крањн≥ загинули 38 сп≥вроб≥тник≥в «ћ≤.
¬провадженн¤ новоњ системи класиф≥кац≥њ звернень
дало змогу б≥льш конкретно проанал≥зувати соц≥альний статус
автор≥в звернень. “ак, у 1999 р. в≥д пенс≥онер≥в над≥йшло 4229
звернень, або 26,4% загальноњ к≥лькост≥; в≥д роб≥тник≥в
р≥зних галузей народного господарства Ц 1554, або 9,7%,
в≥д ≥нвал≥д≥в прац≥ Ц 881, або 5,5%; в≥д ≥нвал≥д≥в в≥йни Ц 641,
або 4,0% в≥д безроб≥тних Ц 397, або 2,5%. ¬≥д ос≥б, що
утримуютьс¤ в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥, над≥йшло 1372
зверненн¤, або 8,6%.
јнал≥з звернень показуЇ, що у 1998 р. за
формальними ознаками прийн¤тними було визнано 2444
зверненн¤, у 1999 р. Ц 4744 зверненн¤, або близько 30%
ус≥х одержаних ”повноваженим звернень (див.табл.4).
ƒл¤ забезпеченн¤ систематизац≥њ та анал≥зу
звернень, за основу було вз¤то класиф≥катор звернень,
¤кий використовувавс¤ у —екретар≥ат≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни.
“ому ≥ анал≥з проблем, порушених в усних ≥ письмових зверненн¤х,
переважно зд≥йснювавс¤ за галузевим принципом та напр¤мами
д≥¤льност≥ окремих державних орган≥в. Ќа початковому етап≥ роботи
≥нституц≥њ це давало змогу визначатис¤ з колом проблемних питань,
що виникали при реал≥зац≥њ прав ≥ свобод громад¤н, а також
вид≥лити пр≥оритетн≥ напр¤ми роботи ≥нституц≥њ ”повноваженого з
прав людини.
¬иникла необх≥дн≥сть у ≥нш≥й класиф≥кац≥њ звернень з у
рахуванн¤м специф≥ки мандата ”повноваженого з прав
людини, запровадженн¤ гнучк≥ших ≥ндикатор≥в обл≥ку та
класиф≥кац≥њ ¤к вид≥в порушених прав, так ≥ орган≥в державноњ
влади та м≥сцевого самовр¤дуванн¤, на ¤ких скаржатьс¤ за¤вники
у своњх зверненн¤х. ¬≥дпов≥дно до вимог онституц≥њ ”крањни,
онвенц≥њ про захист прав ≥ основних свобод людини,
ћ≥жнародних пакт≥в про права людини було розроблено
≥ запроваджено, зг≥дно з ¤ким паралельно з ≥снуючим
класиф≥катором зд≥йснювавс¤ анал≥з звернень у 1999 р.
÷е дало можлив≥сть зд≥йснити анал≥з звернень щодо
адмiнiстративного органу.
ѕроведений ”повноваженим анал≥з звернень
засв≥дчуЇ, що вони Ї своЇр≥дним в≥ддзеркаленн¤м стану дотриманн¤
прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина в сусп≥льств≥. «верненн¤
в≥д≥грають роль живого звТ¤зку, ¤кий безпосередньо зТЇднуЇ
громад¤нське сусп≥льство, ¤ке в ”крањн≥ ще т≥льки знаходитьс¤
стад≥њ формуванн¤, з тими, чињ права порушено. ј це, ¤к правило,
найб≥льш соц≥ально незахищен≥ люди.
¬ищезазначене даЇ можлив≥сть зрозум≥ти м≥сце та
роль ”повноваженого з прав людини в систем≥ нац≥ональних
орган≥в захисту прав та свобод людини, особливост≥
зд≥йсненн¤ ним одного з найголовн≥ших конституц≥йних
завдань Ц забезпеченн¤ ефективноњ реал≥зац≥њ кожним к
онституц≥йного права на зверненн¤ до ”повноваженого.
« перших дн≥в д≥¤льност≥ ”повноваженого з прав людини
саме робот≥ з≥ зверненн¤ми надавалос¤ пр≥оритетного значенн¤.
«а пер≥од з 14 кв≥тн¤ по 31 грудн¤ 1998 р. до
”повноваженого з прав людини над≥йшло 8369 письмових
звернень в≥д громад¤н ”крањни, ≥ноземц≥в та ос≥б без громад¤нства,
з них 172 Ц колективн≥, п≥д ¤кими поставили своњ п≥дписи 6690
громад¤н ”крањни. «агалом у 1998 р. до ”повноваженого
звернулос¤ письмово 14 887 ос≥б, у тому числ≥ 18 ≥ноземц≥в та 3
особи без громад¤нства (див.табл.5).
ѕотр≥бно в≥дм≥тити тенденц≥ю до поступового
зростанн¤ к≥лькост≥ звернень, ¤к≥ надходили до ”повноваженого з
прав людини за зазначений пер≥од. “ак, ¤кщо за перш≥ три м≥с¤ц≥(кв≥тень, травень, червень) 1998 р. до ”повноваженого над≥йшло
1102 зверненн¤, то вже у жовтн≥ Ц 1089, у листопад≥ Ц 1370, у
грудн≥ Ц 2731 зверненн¤.
«а пер≥од з 1 с≥чн¤ по 31 грудн¤ 1999 р. до
”повноваженого з прав людини над≥йшло 16 019 звернень
громад¤н ”крањни, ≥ноземц≥в та ос≥б без громад¤нства, з них 348
Ц колективн≥, п≥дписи п≥д ¤кими поставили 12 935 громад¤н
нашоњ держави. “аким чином, прот¤гом 1999 р. до ”повноваженого
письмово звернулос¤ 28 606 ос≥б, у тому числ≥ 48 ≥ноземц≥в та 7
ос≥б без громад¤нства. ” середньому щом≥с¤чно надходило понад
1300 звернень, що на третину б≥льше пор≥вн¤но з попередн≥м роком.
ќдн≥Їю з причин зростанн¤ к≥лькост≥ звернень громад¤н Ї, на
думку ”повноваженого, п≥двищенн¤ р≥вн¤ про≥нформованост≥
громад¤н щодо д≥¤льност≥ ≥нституц≥њ ”повноваженого, а також
п≥двищенн¤ соц≥ально-пол≥тичноњ активност≥ населенн¤ у р≥к
президентських вибор≥в.
Ќайб≥льша к≥льк≥сть письмових звернень до
”повноваженого над≥йшла з м. иЇва(у 1998 р. Ц 878, у
1999 р. Ц 1598), ƒонецькоњ(в≥дпов≥дно 651 та 1744),
ƒн≥пропетровськоњ(566 та 1053), Ћуганськоњ(362 та 1402),
’арк≥вськоњ(433 та 778), ќдеськоњ(430 та 639), Ћьв≥вськоњ(391 та 668) областей (див.табл.6).
“ому Ї вс≥ п≥дстави погодитис¤ з висновком
украњнського науковц¤ ќ. ћарцел¤ка про д≥¤льн≥сть омбудсмена:
"≤ омбудсмен, в обовТ¤зки ¤кого входить забезпечувати права ≥
свободи людини та громад¤нина, не допускати њх порушенн¤,
обмеженн¤, повинен контролювати дотриманн¤ державними
органами, п≥дприЇмствами, установами, орган≥зац≥¤ми, њх
посадовими ≥ службовими особами не т≥льки закону, але й
¤краз ≥ цього духу прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина. —воЇю
д≥¤льн≥стю в≥н повинен закр≥плювати принцип неформального
розум≥нн¤ закр≥плених в онституц≥њ ”крањни Е прав ≥ свобод
громад¤н. ¬ цьому найб≥льша ц≥нн≥сть ≥нституту омбудсмена".
–обота ”повноваженого з прав людини з≥ зверненн¤ми
народних депутат≥в ”крањни. ¬≥дпов≥дно до ст.16 «акону ”крањни
Уѕро ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людиниФ
зверненн¤ народного депутата ”крањни про порушенн¤ прав людини
Ї одн≥Їю з п≥дстав дл¤ зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥ ”повноваженого
з прав людини.
Ќародний депутат ”крањни у ¬ерховн≥й –ад≥ ”крањни
представл¤Ї ≥нтереси великоњ к≥лькост≥ громад¤н, ¤к≥ його обрали.
¬одночас дл¤ виборц≥в в≥н Ї представником Їдиного органу
законодавчоњ влади. «а насл≥дками д≥¤льност≥ народного депутата
”крањни громад¤ни оц≥нюють д≥¤льн≥сть вс≥Їњ ¬ерховноњ –ади.
—аме тому ”повноважений з прав людини з самого початку
своЇњ д≥¤льност≥ прид≥л¤Ї особливу увагу робот≥ з≥ зверненн¤ми
народних депутат≥в ”крањни. ”повноважений особисто розгл¤даЇ
кожне депутатське зверненн¤ ≥ вважаЇ за необх≥дне надавати
вс≥л¤ку допомогу депутату у розвТ¤занн≥ проблем його виборц≥в.
≥льк≥сть народних депутат≥в ”крањни, ¤к≥ зверталис¤
до ”повноваженого з прав людини, зменшилас¤ у 2000 р. ≥ суттЇво
зросла у 2001 р.
якщо у 1998 р. 53 народних депутати ”крањни
над≥слали 79 звернень, у 1999 р. 99 народних депутат≥в ”крањни
над≥слали 187 звернень, то у 2000 р. в≥д 89 народних депутат≥в
”крањни над≥йшло 142 зверненн¤, а у 2001 р. вже 127 народних
депутат≥в ”крањни над≥слали 244 зверненн¤. “аким чином,
упродовж 1998Ц2001 рр. до ”повноваженого з прав людини
над≥йшло 652 письмов≥ зверненн¤ народних депутат≥в ”крањни.
«м≥ст депутатських звернень, направлених за¤в та
скарг громад¤н св≥дчить, що питанн¤, ¤к≥ порушуютьс¤ у зверненн¤х,
суттЇво не в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д тих, що порушувалис¤ народними
депутатами ”крањни у 1998Ц1999 рр. Ќасамперед у народних
депутат≥в ”крањни викликаЇ тривогу стан справ з дотриманн¤м
громад¤нських, особистих, економ≥чних ≥ соц≥альних прав громад¤н.
«начна частина звернень народних депутат≥в ”крањни
стосуЇтьс¤ права громад¤н на судовий захист. “ак, у 2000Ц2001 рр.
у 26 зверненн¤х порушувалис¤ питанн¤ несвоЇчасного виконанн¤
судових р≥шень, у 16 Ц пов≥домл¤лос¤ про т¤ганину з розгл¤дом
справ у суд≥; у 21 зверненн≥ Ц оскаржувалис¤ вироки суду з
крим≥нальних справ, у 34 Ц судов≥ р≥шенн¤ з цив≥льних справ; у
5 зверненн¤х Ц висловлювалос¤ незадоволенн¤ д≥¤ми судд≥в при
зд≥йсненн≥ правосудд¤.
—л≥д зазначити, що зверненн¤, ¤к≥ стосуютьс¤
оскарженн¤ судових р≥шень та вирок≥в, народн≥ депутати ”крањни
направл¤ють на проханн¤ та за напол¤ганн¤м громад¤н. Ќа думку
”повноваженого, це зумовлено правовою необ≥знан≥стю громад¤н,
¤к≥ не можуть скористатис¤ послугами профес≥йних юрист≥в через
в≥дсутн≥сть кошт≥в, та тим, що громад¤ни допускають, що вирок або
р≥шенн¤ можуть бути винесеними не в≥дпов≥дно до закону. ¬ивченн¤
справ показало, що на обірунтуванн¤ своњх скарг громад¤ни
навод¤ть доводи, ¤к≥ мають бути досл≥джен≥ у судовому зас≥данн≥ ≥
оц≥нку ¤ким маЇ право давати виключно суд, а не ”повноважений
з прав людини. ќск≥льки вир≥шенн¤ таких питань не Ї компетенц≥Їю
”повноваженого, на вс≥ зверненн¤, повТ¤зан≥ з оскарженн¤м судових
р≥шень ≥ вирок≥в, громад¤нам надсилалис¤ докладн≥ розТ¤сненн¤ про
встановлений чинним законодавством пор¤док оскарженн¤ р≥шень
≥ вирок≥в та про недопустим≥сть будь-¤кого втручанн¤ у
процесуальну д≥¤льн≥сть судд≥в.
ќдн≥Їю з причин зростанн¤ к≥лькост≥ звернень
народних депутат≥в ”крањни до ”повноваженого з прав людини
стало р≥шенн¤ онституц≥йного —уду ”крањни в≥д 11 кв≥тн¤ 2000 р.
за є4-рп/2000 про оф≥ц≥йне тлумаченн¤ положень частини
першоњ ст.86 онституц≥њ ”крањни, частини першоњ ст.12 та частин
першоњ ≥ другоњ ст.19 «акону ”крањни Уѕро статус народного
депутата ”крањниФ щодо права народного депутата ”крањни
надсилати до орган≥в влади депутатськ≥ запити та зверненн¤,
¤ким встановлено: УЌародний депутат ”крањни не маЇ права
вертатис¤ до орган≥в прокуратури ≥ прокурор≥в з вимогами,
пропозиц≥¤ми чи вказ≥вками у конкретних справах з питань
п≥дтриманн¤ державного обвинуваченн¤ в суд≥, представництва
≥нтерес≥в громад¤нина або держави в суд≥ у випадках, визначених
законом, нагл¤ду за додержанн¤м закон≥в органами, ¤к≥ провод¤ть
оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть, д≥знанн¤ ≥ досудове сл≥дство,
нагл¤ду за додержанн¤м закон≥в при виконанн≥ судових р≥шень у
крим≥нальних справах, при застосуванн≥ ≥нших заход≥в примусового
характеру, повТ¤заних з обмеженн¤м особистоњ свободи громад¤н,
а також до сл≥дчих прокуратури з питань досудового сл≥дства у
конкретних крим≥нальних справахФ.
÷е р≥шенн¤ значно обмежило функц≥њ парламентського
контролю, ¤кий визначений онституц≥Їю ”крањни, право народного
депутата ”крањни звертатис¤ до зазначених орган≥в влади з питань
поновленн¤ порушених прав виборц≥в.
¬иникаЇ ц≥лком лог≥чне запитанн¤: ¤к народному
депутату ”крањни реал≥зувати положенн¤ п.5 ст.17 «акону ”крањни
Уѕро статус народного депутата ”крањни", в≥дпов≥дно до ¤кого:
УЌародний депутат ”крањни ¤к представник державноњ влади у
раз≥ порушенн¤ прав, свобод ≥ ≥нтерес≥в людини та громад¤нина,
що охорон¤ютьс¤ законом, та ≥нших порушень законност≥ маЇ право
на м≥сц≥ вимагати негайного припиненн¤ порушенн¤ або звертатис¤
з вимогою до в≥дпов≥дних орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого
самовр¤дуванн¤, њх посадових ос≥б, кер≥вник≥в п≥дприЇмств, установ
та орган≥зац≥й припинити так≥ порушенн¤. ” раз≥ порушенн¤
законност≥ народний депутат може звернутис¤ з депутатським
зверненн¤м до в≥дпов≥дних посадових ос≥б правоохоронних
орган≥в чи орган≥в виконавчоњ влади, що зд≥йснюють державний
контроль у в≥дпов≥дн≥й галуз≥.
ѕосадов≥ особи орган≥в державноњ влади, орган≥в
м≥сцевого самовр¤дуванн¤, кер≥вники п≥дприЇмств, установ та
орган≥зац≥й, а також прац≥вники правоохоронних орган≥в, до ¤ких
звернуто вимогу народного депутата про припиненн¤ порушенн¤
законност≥, зобовТ¤зан≥ негайно вжити заход≥в щодо усуненн¤
порушенн¤, а за необх≥дност≥ Ц прит¤гти винних до в≥дпов≥дальност≥
з наступним ≥нформуванн¤м про це народного депутата.
” раз≥ невжитт¤ заход≥в щодо усуненн¤ порушенн¤ посадов≥ особи
несуть дисципл≥нарну, адм≥н≥стративну або крим≥нальну
в≥дпов≥дальн≥сть у встановленому законом пор¤дкуФ.
Ќа думку ”повноваженого з прав людини, велика к≥льк≥сть
пов≥домлень про порушенн¤ громад¤нських та особистих прав
св≥дчить про незадоволенн¤ народних депутат≥в ”крањни д≥¤льн≥стю
орган≥в, ¤к≥ зобовТ¤зан≥ охорон¤ти конституц≥йн≥ права громад¤н,
та њх недов≥ру до цих орган≥в. √ромад¤ни вважають себе
незахищеними ≥ в пошуках справедливост≥ змушен≥ звертатис¤
до народних депутат≥в ”крањни та ”повноваженого з прав людини.
ѕро це св≥дчить ≥ зб≥льшенн¤ звернень народних депутат≥в ”крањни
до ”повноваженого з прав людини з проханн¤м прийн¤ти њх на
особистому прийом≥ разом з њх виборц¤ми у звТ¤зку з тим, що њхн≥
попередн≥ зверненн¤ та за¤ви в т≥ чи ≥нш≥ органи влади не були
розгл¤нут≥ належним чином.
«верненн¤ народних депутат≥в ”крањни переважно
стосуютьс¤ невиконанн¤ судових р≥шень про ст¤гненн¤ борг≥в ≥з
зароб≥тноњ плати, одноразових допомог ≥ в≥дшкодувань за втрачене
внасл≥док виробничоњ травми або профес≥йного захворюванн¤
здоровТ¤.
—еред звернень народних депутат≥в ”крањни до
”повноваженого з прав людини з приводу порушень громад¤нських
прав у 2000 р. 11 пов≥домлень стосувалис¤ прав ос≥б, позбавлених
вол≥. ” 2001 р. таких пов≥домлень було 17. Ќезадов≥льн≥
сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ умови, в≥дсутн≥сть належного
сан≥тарно-медичного забезпеченн¤, недостатнЇ харчуванн¤,
переповнен≥сть у камерах Ц це далеко не повний перел≥к негаразд≥в,
¤к≥ мають м≥сце у в≥дпов≥дних установах, ≥ про ¤к≥ пов≥домл¤Їтьс¤ у
зверненн¤х. ќсобливо це стосуЇтьс¤ ≤““ та —≤«ќ. Ѕ≥льше половини
депутатських звернень, доданих до них звернень громад¤н
стосуЇтьс¤ порушенн¤ прав громад¤н саме в цих установах.
”повноважений добре об≥знана з≥ станом справ у
≤““ та —≤«ќ. Ќедаремно одне з подань ”повноваженого до √олови
¬ерховноњ –ади ”крањни було направлене з метою усуненн¤
порушень прав затриманих та заарештованих громад¤н п≥д час
перебуванн¤ њх у м≥ськрайорганах ћ¬— ”крањни. ѕ≥дставою дл¤
такого поданн¤ стали ≥ зверненн¤ народних депутат≥в ”крањни.
ƒосить часто зверненн¤ народних депутат≥в ”крањни
у багатьох випадках ставали п≥дставою дл¤ в≥дкритт¤
”повноваженим провадженн¤ про порушенн¤ прав ≥ свобод людини.
÷¤ практика була продовжена ≥ у 2000Ц2001 рр. ” 2000 р. було
в≥дкрито 62 провадженн¤, у 2001 р. Ц 80 проваджень.
«начне зб≥льшенн¤ проваджень ”повноваженого,
в≥дкритих за зверненн¤ми народних депутат≥в ”крањни у 2000Ц2001
рр., св≥дчить про ¤к≥сно новий р≥вень сп≥впрац≥ ”повноваженого з
народними депутатами ”крањни. ”повноважений в≥дкриваЇ
провадженн¤ з метою б≥льш повного ≥ обТЇктивного вивченн¤ справи.
” ход≥ провадженн¤ зд≥йснюютьс¤ необх≥дн≥ перев≥рки з вињздом
на м≥сце, до в≥дпов≥дних орган≥в влади надсилаютьс¤ запити,
отримуютьс¤ по¤сненн¤.
”повноважений та прац≥вники —екретар≥ату беруть
участь у судових зас≥данн¤х. ” необх≥дних випадках готуютьс¤
поданн¤ ”повноваженого з прав людини. “≥льки п≥сл¤ зд≥йсненн¤
вс≥х можливих заход≥в ”повноваженим приймаЇтьс¤ остаточне
р≥шенн¤ у справ≥.
—л≥д зазначити, що ”повноважений в≥дкривала
провадженн¤ нав≥ть за зверненн¤ми народних депутат≥в ”крањни,
що порушували питанн¤, вир≥шенн¤ ¤ких формально не належало
до компетенц≥њ ”повноваженого. ѕроте ”повноважений з прав
людини, керуючись справедлив≥стю та власною сов≥стю, ¤к того
вимагаЇ прис¤га, Ц зд≥йснювала так≥ д≥њ.
≤з загальноњ к≥лькост≥ проваджень за такими зверненн¤ми
у 2000 р. було в≥дкрито 8 проваджень, у 2001 р. Ц 13.
«а насл≥дками в≥дкритих проваджень за зверненн¤ми
народних депутат≥в ”крањни у 2000 р. у 13 випадках було поновлено
порушен≥ права та задоволено проханн¤ за¤вник≥в; за 38
провадженн¤ми вжито заход≥в щодо усуненн¤ порушень прав ≥
свобод, про ¤к≥ пов≥домл¤лос¤ у зверненн¤х; за 22 зверненн¤ми
в≥дмовлено у задоволенн≥ вимог за¤вник≥в, у тому числ≥ у 12
випадках Ц не п≥дтвердилис¤ наведен≥ у зверненн¤х факти щодо
порушень прав громад¤н та в 10 Ц через в≥дсутн≥сть на те п≥дстав;
за 6 Ц провадженн¤ тривали у 2001 р. ” результат≥ проваджень,
в≥дкритих ”повноваженим у 2001 р., поновлено порушен≥ права та
задоволено проханн¤ за¤вник≥в за 17 зверненн¤ми, вжито заход≥в
щодо поновленн¤ порушених прав за 24 зверненн¤ми, в≥дмовлено
у задоволенн≥ прохань за¤вник≥в за в≥дсутн≥стю п≥дстав чи
неп≥дтвердженн¤м факт≥в стосовно 43 звернень. «а 10 зверненн¤ми
терм≥н провадженн¤ було продовжено ≥ вони зд≥йснювалис¤ у 2002 р.
јле не завжди вдавалос¤ поновити порушен≥ права
громад¤н, стосовно ¤ких звернулис¤ народн≥ депутати ”крањни,
хоча ”повноваженим було вжито вс≥х передбачених чинним
законодавством заход≥в, щоб це зробити.
ѕ≥дсумовуючи, ”повноважений ще раз наголошуЇ,
що ефективний парламентський контроль за додержанн¤м
конституц≥йних прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, зд≥йсненн¤
¤кого в≥дпов≥дно до онституц≥њ ”крањни покладаЇтьс¤ на
”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини,
неможливий без злагодженоњ сп≥впрац≥ ”повноваженого з
депутатським корпусом, ком≥тетами ¬ерховноњ –ади. “ому
”повноважений з прав людини докладаЇ зусиль у межах своЇњ
компетенц≥њ дл¤ розв'¤занн¤ проблем, з ¤кими зверталис¤ народн≥
депутати ”крањни, ком≥тети ¬ерховноњ –ади ”крањни, зд≥йснюЇ
пошук шл¤х≥в до б≥льш т≥сноњ сп≥впрац≥ з парламентом.
¬≥дбуваЇтьс¤ систематичне порушенн¤ конституц≥йних
прав ≥ по в≥дношенню до ”повноваженого. “ак, "низка м≥н≥стерств
≥ в≥домств не прид≥л¤ють належноњ уваги забезпеченню прав ≥ свобод
людини. Ќа жаль, поверхово п≥д≥йшли до анал≥зу узагальнюючого
акта реагуванн¤ ”повноваженого з прав людини ћ≥н≥стерство
оборони ”крањни, ћ≥н≥стерство аграрноњ пол≥тики ”крањни,
ћ≥н≥стерство осв≥ти ≥ науки ”крањни та ћ≥н≥стерство юстиц≥њ ”крањни.
‘ормальн≥ в≥дпов≥д≥, а, по сут≥, в≥дписки, над≥йшли в≥д
держком≥тет≥в: буд≥вництва, арх≥тектури та житловоњ пол≥тики
”крањни, по земельних ресурсах, по водному господарству,
статистики, стандартизац≥њ, метролог≥њ та сертиф≥кац≥њ, л≥сового
господарства, у справах рел≥г≥й, з енергозбереженн¤, зв'¤зку та
≥нформатизац≥њ, з питань регул¤торноњ пол≥тики та п≥дприЇмництва,
а також ѕенс≥йного фонду, ƒерждепартаменту ”крањни з питань
виконанн¤ покарань та р¤ду ≥нших", - зазначаЇтьс¤ в документ≥.
«а матер≥алами допов≥д≥, "з нев≥домих причин" низка
державних ≥нститут≥в "взагал≥ про≥гнорували вимоги статт≥ 101
онституц≥њ ”крањни та статей 15 ≥ 22 «акону ”крањни "ѕро
”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини", не
над≥славши ”повноваженому в≥дпов≥дей на узагальнений акт
реагуванн¤". ¬≥дтак у допов≥д≥ вм≥щено довжелезний перел≥к
державних ≥нституц≥й, ¤к≥ не звернули належноњ уваги на запити
”повноваженого. „≥льн≥ м≥сц¤ серед них пос≥дають наприклад,
√енпрокуратура ”крањни, ¬ерховний —уд ”крањни, тобто саме т≥
установи, ¤к≥ й повинн≥ насамперед оп≥куватис¤ захистом прав
украњнських громад¤н, але в ¤ких зг≥дно з даними ”повноваженого
Ї достатньо вагом≥ проблеми ≥з забезпеченн¤м цих прав, зокрема
≥ права на належний судовий захист.
”продовж п`¤ти рок≥в зросла к≥льк≥сть звернень громад¤н
”крањни до ™вропейського суду з прав людини. ƒо ц≥Їњ установи
звернулос¤ понад 7 тис. громад¤н, у зв`¤зку з чим ”крањна вв≥йшла
в 2002 роц≥ до числа тих п`¤ти крањн, в≥д ¤ких надсилаЇтьс¤
найб≥льше звернень до цього суду. ÷е може по¤снюватис¤
насамперед неефективн≥стю д≥¤льност≥ в≥тчизн¤них судових установ,
емп≥рично доведеною знев≥рою украњнських громад¤н у тому, що
вони зможуть в≥дсто¤ти своњ права у в≥тчизн¤них правоохоронних
≥нститутах.
Ќав≥ть невеликий огл¤д проблем у галуз≥ забезпеченн¤
прав людини у тому формат≥, ¤кий ми можемо запропонувати, засв≥дчуЇ, що ”крањна перебуваЇ на в≥дчутн≥й дистанц≥њ в≥д м≥жнародних стандарт≥в у ц≥й галуз≥. ўе на св≥танку становленн¤ ≥нституту ”повноваженого Ќ. арпачова зазначала, що в ”крањн≥ "≥снуЇ необх≥дна законодавча база дл¤ захисту прав громад¤н", але "не працюють механ≥зми в≥дстоюванн¤ цих прав конкретною людиною". јктуальн≥сть цього твердженн¤ залишаЇтьс¤ незм≥нною й сьогодн≥. “ак само не втрачають актуальност≥ й сказан≥ в 2000 роц≥ слова стосовно того, що в держав≥ "порушуютьс¤ права практично кожноњ людини - починаючи в≥д м≥зерноњ платн≥ пенс≥онерам до затримки зарплати медикам, учител¤м та ≥ншим категор≥¤м населенн¤" ≥ завершуючи застосуванн¤м тортур п≥д час сл≥дства. ¬исновки в допов≥д≥ зроблен≥ достатньо традиц≥йн≥ ≥ з ними важко не погодитис¤, адже "складна соц≥ально-економ≥чна ситуац≥¤, безроб≥тт¤, б≥дн≥сть значноњ частини населенн¤, недосконал≥сть в≥тчизн¤ноњ законодавчоњ бази та правозастосовчоњ практикиЕ, тиск на «ћ≤, обмеженн¤ свободи слова, брутальн≥ методи веденн¤ сл≥дстваЕ, низький р≥вень правовоњ
культури у сусп≥льства" ≥ Ї катал≥заторами та одночасно причинами
нерозвТ¤заних проблем у галуз≥ захисту прав людини в ”крањн≥.
|
