|
Ефективний парламентський контроль за додержанням
конституційних прав і свобод людини і громадянина неможливий
без злагодженої співпраці Уповноваженого з Верховною Радою
України, зокрема з народними депутатами України, комітетами,
депутатськими групами і фракціями. Налагодження такої співпраці –
пріоритетний напрям роботи Уповноваженого від самого початку
роботи.
Ще в Першій щорічній доповіді Уповноважений,
узагальнюючи досвід роботи з парламентаріями, комітетами
Верховної Ради України у 1998–1999 рр., висловила переконання
в тому, що тільки спільними зусиллями, використовуючи повною
мірою повноваження, надані чинним законодавством народним
депутатам України та Уповноваженому, можна поліпшити стан
додержання прав і свобод людини в нашій державі. Уповноважений
зазначила, що і надалі розширюватиме співпрацю з комітетами
Верховної Ради України, народними депутатами України.
У 2000–2001 рр. було започатковано нові і розвинуто вже
напрацьовані форми співпраці з народними депутатами України,
комітетами Верховної Ради України. Подальшого розвитку набула
спільна робота над законопроектами, особливо з питань
законодавчого забезпечення додержання прав і свобод людини.
Уповноважений брала активну участь у пленарних засіданнях
Верховної Ради України під час розгляду законопроектів, пов’язаних
з правами людини, Днях уряду в парламенті, парламентських
слуханнях. Обов’язковими стали запрошення народних депутатів
України, голів парламентських комітетів, керівників депутатських груп
і фракцій до участі в роботі “круглих столів”, які проводила
Уповноважений з прав людини.
Плідна співпраця склалася з багатьма комітетами Верховної Ради
України. Прикладом цього є спільна робота Уповноваженого з прав
людини та Комітету з прав людини, національних меншин та
міжнаціональних відносин(голова – Геннадій Удовенко).
Законопроекти, які опрацьовуються в цьому комітеті, як правило,
надсилаються Уповноваженому з прав людини з проханням
надати свої пропозиції, зауваження. Так, були враховані пропозиції
Уповноваженого до законопроектів “Про громадянство”,
“Про міграцію”, “Про біженців”, які прийняті Верховною Радою
України як закони України.
Звернення з проханням надати свої висновки до тих чи
інших законопроектів з погляду дотримання прав людини надходили
і від інших комітетів, зокрема від Комітету з питань боротьби з
організованою злочинністю і корупцією щодо концепції законопроекту
про внесення змін і доповнень до окремих законів України стосовно
боротьби із злочинністю у сфері банківської діяльності; від
депутатської фракції “Яблуко” стосовно розроблених фракцією
проектів Кримінально-виконавчого кодексу та проекту закону
“Про громадський контроль за забезпеченням прав, свобод, законних
інтересів осіб затриманих, підозрюваних і обвинувачених у
вчиненні злочинів, арештованих, засуджених та сприяння
громадськими організаціями роботі установ виконання покарань,
місць тримання під вартою” тощо.
Одночасно слід зазначити, що від комітетів та
депутатських груп і фракцій до Уповноваженого з прав людини
надсилалися також звернення з приводу порушень прав окремих
громадян. Всього ж від комітетів Верховної Ради України у 2000 р.
надійшло 15 звернень, у 2001 р. – 15. Від депутатських груп і
фракцій Верховної Ради України у 2000 р. надійшло 5 звернень,
у 2001 р. – 8. До речі, у 1998–1999 рр. звернень від депутатських
груп і фракцій не було зовсім.
У 2000–2001 рр. був започаткований новий напрям
співпраці – спільна робота Уповноваженого з прав людини і
народних депутатів України та взаємна підтримка в питаннях
приведення законодавства України у відповідність із Конституцією
України.
З метою налагодження тісніших зв’язків з Верховною Радою
України Уповноважений використовувала своє право направляти
акти реагування до Голови Верховної Ради України як до однієї з
вищих посадових осіб держави. Так, у 2001 р. були направлені
подання:
– про внесення змін та доповнень до проекту Податкового
кодексу України(стосовно підтримки пропозицій Державного
департаменту з питань виконання покарань до проекту
Податкового кодексу України);
– про усунення порушень конституційних прав затриманих
та заарештованих громадян під час перебування їх у
міськрайорганах МВС України(стосовно збільшення
бюджетного фінансування витрат на харчування затриманих
та заарештованих осіб);
– про запобігання порушенню прав громадян на
соціальний захист внаслідок недофінансування соціальних потреб, визначених у проекті Закону України
“Про Державний бюджет України на 2002 рік”;
– про прискорення ратифікації Конвенції ООН про статус
біженців 1951 р;
З метою подальшого вдосконалення форм співпраці з
народними депутатами, парламентськими комітетами,
депутатськими групами і фракціями, як вже зазначалося, у практику
було запроваджено обов’язкове запрошування народних депутатів
України, голів комітетів, керівників фракцій і груп до участі в роботі
“круглих столів”, які проводилися Уповноваженим з прав людини.
Напередодні третьої річниці заснування інституції
Уповноваженого з прав людини 12 квітня 2001 р. у конференц-залі
Верховної Ради України відбулася зустріч “за круглим столом”
“Захист прав людини в Україні на сучасному етапі: проблеми і
перспективи”. У роботі “круглого столу” поряд з членами уряду,
Конституційного та Верховного Судів, Генеральної прокуратури,
представниками міжнародних установ, деяких іноземних посольств
в Україні, недержавних організацій, науковцями та керівниками
засобів масової інформації активну участь взяли народні депутати
України, керівники депутатських фракцій, голови парламентських
комітетів: Анатолій Кінах, Олександр Мороз, Василь Онопенко,
Сергій Правденко, Василь Сіренко, Валерій Сушкевич, Геннадій
Удовенко, Рефат Чубаров. На “круглому столі” було обговорено
питання становлення нового конституційного органу, його роль
у захисті прав людини, поліпшення стану забезпечення прав і
свобод людини і громадянина у нашій країні.
У грудні 2001 р. з нагоди Міжнародного дня захисту прав
людини Уповноваженим з прав людини було проведено “круглий стіл”
“Захист прав і свобод найбільш вразливих груп населення”, в роботі
якого взяли активну участь народні депутати України Людмила
Безугла, Іван Білас, Анатолій Левченко.
Стало практикою особисте спілкування Уповноваженого
з прав людини з народними депутатами України, головами комітетів,
керівниками депутатських груп і фракцій, що сприяє пошуку спільних
точок зору на ту чи іншу проблему.
Як наслідок, склалися плідні стосунки Уповноваженого з
прав людини з комітетами Верховної Ради України: з питань прав
людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; з питань
охорони здоров’я, материнства і дитинства; з питань державного
будівництва та місцевого самоврядування; з питань культури і
духовності; з питань боротьби з корупцією та організованою
злочинністю; з питань свободи слова та інформації; з питань
законодавчого забезпечення діяльності правоохоронних органів та
ін. Форми співпраці з народними депутатами України, які дають
вагомі плоди, і надалі будуть розвиватися і вдосконалюватися. |
