|
—фера компетенц≥њ ”повноваженого Ї досить широкою. ќск≥льки в закон≥ немаЇ вин¤тк≥в щодо поширенн¤ юрисдикц≥њ ”повноваженого на конкретних посадових ос≥б, то предметом його контролю Ї д≥¤льн≥сть ус≥Їх посадових та службових ос≥б, орган≥в державноњ влади та м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ѕ≥дпадаЇ п≥д юрисдикц≥ю ”повноваженого ≥ д≥¤льн≥сть судд≥в.
ќтже, дл¤ реал≥зац≥њ своњх завдань ≥ функц≥й ”повноважений над≥лений законом в≥дпов≥дною компетенц≥Їю, ¤ка випливаЇ з мети парламентського контролю. ¬иход¤чи з цього, в≥н маЇ право нев≥дкладного прийому ѕрезидентом ”крањни, √оловою ¬ерховноњ –ади, ѕремТЇр-м≥н≥стром, головами онституц≥йного, ¬ерховного —уду та вищих спец≥ал≥зованих суд≥в ”крањни, √енеральним прокурором, кер≥вниками ≥нших державних орган≥в, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, обТЇднань громад¤н, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥, њх посадовими та службовими особами.
”повноважений може бути присутн≥м на зас≥данн¤х парламенту, ур¤ду, онституц≥йного, ¬ерховного —уду та вищих спец≥ал≥зованих суд≥в, колег≥њ √енеральноњ прокуратури ”крањни та ≥нших колег≥альних орган≥в, на зас≥данн¤х ус≥х ≥нстанц≥й, у тому числ ≥ на закритих судових зас≥данн¤х, за умови згоди субТЇкта права, в ≥ нтересах ¤кого судовий розгл¤д оголошено закритим, звертатис¤ до суду ≥з за¤вою про захист прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, ¤к≥ за станом здоровТ¤ чи з ≥нших поважних причин не можуть цього зробити самост≥йно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процес≥ у випадках та пор¤дку, встановлених законом. ” структур≥ правозахисного механ≥зму забезпеченн¤ прав громад¤н у правов≥й держав≥ суди пос≥дають пров≥дне м≥сце.
«акр≥пленн¤ у закон≥ таких значних можливостей ”повноваженого щодо р≥зних випадк≥в стосовно судових орган≥в маЇ суттЇве значенн¤. ¬≥н може також звертатис¤ до онституц≥йного —уду з поданн¤м про в≥дпов≥дн≥сть онституц≥њ ”крањни, закон≥в ”крањни та ≥нших правових акт≥в ¬ерховноњ –ади, указ≥в ѕрезидента, його розпор¤джень, акт≥в аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, правових акт≥в ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки рим, ¤к≥ стосуютьс¤ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина; про оф≥ц≥йне тлумаченн¤ онституц≥њ та з акон≥в ”крањни. ”повноважений може в≥дв≥дувати у будь-¤кий час м≥сц¤ триманн¤ затриманих, установи в≥дсуванн¤ засудженими покарань та установи примусового л≥куванн¤ та ≥зол¤ц≥њ(перевихованн¤), псих≥атричн≥ л≥карн≥, опитувати ос≥б, ¤к≥ там перебувають, та отримувати ≥нформац≥ю щодо умов њх триманн¤, перев≥р¤ти стан додержанн¤ в≥дпов≥дними державними органами, в тому числ≥ тими, що зд≥йснюють оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть встановлених прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина.
Ѕез додержанн¤ необх≥дноњ ≥нформац≥њ ”повноважений не м≥г би р езультативно виконувати своњ повноваженн¤. ¬иход¤чи з цього, йому надано право безперешкодно в≥дв≥дувати органи державноњ влади та м≥сцевого самовр¤дуванн¤, п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥, бути присутн≥м на њх зас≥данн¤х; ознайомлюватис¤ з документами, у тому числ≥ ≥ секретними(таЇмними), та отриманн¤ њх коп≥й в органах державноњ влади, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, обТЇднанн¤х громад¤н, на п≥дприЇмствах, в установах, орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форми власност≥, органах прокуратури, включаючи справи, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в судах; вимагати в≥д посадових ос≥б цих орган≥в ≥ орган≥зац≥й спри¤нн¤ у проведенн≥ перев≥рок д≥¤льност≥ п≥дконтрольних ≥ п≥дпор¤дкованих њм п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, вид≥ленн¤ спец≥ал≥ст≥в дл¤ участ≥ у проведенн≥ перев≥рок, експертиз≥ наданн¤ в≥дпов≥дних висновк≥в; запрошувати посадових ос≥б, громад¤н ”крањни, ≥ноземц≥в та ос≥б без громад¤нства дл¤ отриманн¤ в≥д них усних або письмових по¤снень щодо обставин, ¤к≥ перев≥р¤ютьс¤ за справою.
ќтже, ¤к ≥ омбудсмени усього св≥ту, ”повноважений в ”крањн≥ бере участь у ч≥тко окресленому кол≥ сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ створюютьс¤ м≥ж людиною, з одного боку, та органами державноњ влади, њх посадовими особами, - з ≥ншого. ¬одночас звертаЇ на себе увагу той факт, що украњнський законодавець значно розширив компетенц≥ю ≥нституту ”повноваженого, включивши до нењ органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, а також п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ незалежно в≥д форм власност≥.
—еред багатьох позитивних момент≥в Ї чимало не досл≥джених питань м≥жнародного сп≥вроб≥тництва. —права в тому, що «акон вузько розум≥Ї це питанн¤, визначаючи його лише ¤к участь ”повноваженого у п≥дготовц≥ допов≥дей з прав людини, ¤к≥ подаютьс¤ ”крањною у м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ...(ст. 19). ѕрактика п≥дтвердила необх≥дн≥сть сп≥впрац≥ з омбудсменами ≥нших крањн, участ≥ у таких м≥жнародних орган≥зац≥¤х ¤к ћ≥жнародний ≥нститут омбудсмена, членом ¤кого нин≥ в≥д ”крањни Ї Ќ. арпачова, јсоц≥ац≥¤ У™вропейський ≥нститут омбудсменаФ та ≥нш. ќ. ушн≥ренко та ё. Ѕарабаш зазначають, що сп≥впрац¤ ≥з закордонними колегами дозволить б≥льш ефективно захищати ¤к права громад¤н ”крањни за њњ межами, так ≥ права ≥ноземц≥в на територ≥њ ”крањни. “ому вони пропонують укладати двосторонн≥ угоди м≥ж ”повноваженим та аналог≥чними закордонними ≥нститутами, де, зокрема, передбачавс¤ б обм≥н ≥нформац≥Їю про факти порушенн¤ прав громад¤н в≥дпов≥дних держав, наданн¤ всеб≥чноњ допомоги в межах законодавства в зазначених випадках, консультуванн¤ з питань внутр≥шнього права тощо.
«окрема, така угода ≥снуЇ з ѕольщею та –ос≥Їю. —тосовно ж р≥зноман≥тних м≥жнародних орган≥зац≥й, то членство в них ≥ активна участь дозвол¤ють не т≥льки п≥двищити авторитет ”повноваженого, обм≥нюватис¤ досв≥дом, а й дасть можлив≥сть розгл¤дати ”крањну ¤к державу, де попри вс≥ негаразди зд≥йснюютьс¤ заходи щодо посиленн¤ захисту прав ≥ свобод людини та громад¤нина.
”крањна Ї стороною шести ун≥версальних конвенц≥й ќќЌ з прав людини, зг≥дно з ¤кими створен≥ спец≥альн≥ конвенц≥йн≥ органи, до ¤ких держави-учасниц≥ зобовТ¤зуютьс¤ регул¤рно подавати допов≥д≥ про виконанн¤ ними зобовТ¤зань за цими угодами. онвенц≥йн≥ органи, склад ¤ких обираЇтьс¤ з представник≥в держав, розгл¤дають так≥ допов≥д≥ ≥ дають свою оц≥нку д≥¤льност≥ кожноњ з них з точки зору ефективност≥ виконанн¤ вз¤тих зобовТ¤зань, а також розробл¤ють рекомендац≥њ. ÷ими рекомендац≥¤ми привертаЇтьс¤ увага держав-учасниць до порушенн¤ ними конвенц≥йних норм. “ак≥ допов≥д≥ разом ≥з рекомендац≥¤ми конвенц≥йного органу через ≈коном≥чну ≥ соц≥альну раду ќќЌ надсилаютьс¤ до √енеральноњ јсамблењ ќќЌ ≥ публ≥куютьс¤. ƒержави-учасниц≥ зобовТ¤зан≥ вжити заход≥в щодо усуненн¤ порушень конвенц≥йних положень. ” раз≥ невиконанн¤ ними таких рекомендац≥й держави-порушниц≥ стають предметом гостроњ критики в органах ќќЌ, зокрема в √енеральн≥й јсамблењ.
як зазначалос¤, ”крањна ¤к учасниц¤ цих ун≥версальних конвенц≥й маЇ регул¤рно подавати своњ допов≥д≥ створеним ними органам, а саме: ом≥тету по л≥кв≥дац≥њ расовоњ дискрим≥нац≥њ(ћ≥жнародна конвенц≥¤ про л≥кв≥дац≥ю вс≥х форм расовоњ дискрим≥нац≥њ); ом≥тету з економ≥чних, соц≥альних та культурних прав(ћ≥жнародний пакт про економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ культурн≥ права 1966 р.); ом≥тету з прав людини(ћ≥жнародний пакт про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права 1966 р.); ом≥тету по л≥кв≥дац≥њ дискрим≥нац≥њ щодо ж≥нок( онвенц≥¤ про л≥кв≥дац≥ю вс≥х форм дискрим≥нац≥њ щодо ж≥нок 1979 р.); ом≥тету проти катувань( онвенц≥¤ ќќЌ проти катувань та ≥нших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують г≥дн≥сть, вид≥в поводженн¤ ≥ покаранн¤ 1984 р.) та ом≥тету з прав дитини( онвенц≥¤ ќќЌ про права дитини 1989 р.). ”повноважений маЇ право брати участь у п≥дготовц≥ допов≥дей з прав людини, ¤к≥ подаютьс¤ ”крањною в конвенц≥йн≥ органи, зг≥дно з≥ ст. 19 «акону ”крањни Ђѕро ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людиниї. «а пер≥од з 1994 по 1999 рр. ”крањна подала до в≥дпов≥дних ом≥тет≥в ќќЌ так≥ пер≥одичн≥ допов≥д≥:
- у ом≥тет з прав людини у 1994 р. подано четверту допов≥дь, ¤ка розгл¤нута у 1995 р.; у 1999 р. подано пТ¤ту допов≥дь;
- у ом≥тет з економ≥чних, соц≥альних та культурних прав у 1994 р. подано третю допов≥дь, ¤ку розгл¤нуто у 1995 р.; у вересн≥ 1999 р. подано четверту допов≥дь;
- у ом≥тет проти катувань подано у 1996 р. третю допов≥дь, ¤ка розгл¤нута у кв≥тн≥ 1997 р.; терм≥н поданн¤ наступноњ допов≥д≥ Ц червень 2000 р.
- у ом≥тет по л≥кв≥дац≥њ расовоњ дискрим≥нац≥њ подано у 1997 р. обТЇднан≥ тринадц¤ту ≥ чотирнадц¤ту допов≥д≥, ¤к≥ розгл¤нуто у 1998 р.; терм≥н поданн¤ наступноњ обТЇднаноњ пТ¤тнадц¤тоњ та ш≥стнадц¤тоњ Ц початок 2001 р.(за домовлен≥стю з ом≥тетом).
- у ом≥тет з прав дитини подано у 1994 р. першу пер≥одичну допов≥дь, ¤ку розгл¤нуто у 1995 р.; другу пер≥одичну допов≥дь подано у с≥чн≥ 1999 р. у ом≥тет по л≥кв≥дац≥њ дискрим≥нац≥њ щодо ж≥нок подано у 1994 р. третю допов≥дь, ¤ку розгл¤нуто у червн≥ 1995 р.; обТЇднану четверту ≥ пТ¤ту допов≥дь подано у с≥чн≥ 1999 р.
Ќа думку ”повноваженого, загальним зауваженн¤м до п≥дготовки допов≥дей в≥д ”крањни у конвенц≥йн≥ органи ќќЌ Ї њх недостатнЇ статистичне забезпеченн¤ ≥ в≥дсутн≥сть у крањн≥ осв≥т¤нських програм щодо м≥жнародних стандарт≥в прав людини.
¬ищезгадане даЇ п≥дстави дл¤ висновку, що в ход≥ парламентського контролю за додержанн¤м ≥ захистом прав кожноњ особи на територ≥њ ”крањни ≥ в межах њњ юрисдикц≥њ ”повноважений з прав людини докладаЇ зусиль щодо приведенн¤ законодавства ”крањни у в≥дпов≥дн≥сть до м≥жнародних стандарт≥в прав людини та њх забезпеченн¤ у реальному житт≥. ¬одночас ”повноважений з прав людини вважаЇ за необх≥дне розробити Ќац≥ональну програму щодо адаптац≥њ законодавства ”крањни до њњ м≥жнародних зобовТ¤зань у галуз≥ прав людини ≥ з ц≥Їю метою створити спец≥альний орган. ”повноважений також вважаЇ, що дл¤ оптим≥зац≥њ процесу адаптац≥њ украњнського законодавства до м≥жнародних стандарт≥в у галуз≥ прав людини потр≥бно внести доповненн¤ до ст. 9 онституц≥њ ”крањни щодо д≥њ в законодавств≥ ”крањни загальновизнаних принцип≥в ≥ норм м≥жнародного права, врегулюванн¤ ≥мплементац≥њ м≥жнародно-правових зобовТ¤зань ”крањни не т≥льки з ратиф≥кованих, а й з ≥нших чинних м≥жнародних договор≥в ”крањни, врегулюванн¤ питанн¤ щодо вир≥шенн¤ кол≥з≥њ норм нац≥онального права з нормами м≥жнародного права шл¤хом визнанн¤ пр≥оритету м≥жнародно-правових зобовТ¤зань ”крањни. Ќеобх≥дно також визначити перел≥к ун≥версальних та рег≥ональних конвенц≥й з прав людини, ¤к≥ потр≥бно ратиф≥кувати. ѕропонуЇтьс¤ розробити спец≥альн≥ норми або внести зм≥ни до чинного законодавства щодо п≥двищенн¤ адм≥н≥стративноњ та крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ посадових ос≥б за порушенн¤ конкретних прав людини, а також передбачити опубл≥куванн¤ пер≥одичних допов≥дей ”крањни до конвенц≥йних орган≥в та рекомендац≥й останн≥х державною мовою та мовами нац≥ональних меншин.
|
