|
ƒ≥¤льн≥сть ≥нституту ”повноваженого ¬ерховноњ –ади
”крањни з прав людини в≥дбуваЇтьс¤ зг≥дно ≥з онституц≥Їю ”крањни
та «аконами ”крањни. «окрема в статт≥ 101 ќсновного «акону ”крањни
передбачаЇтьс¤, що "парламентський контроль за додержанн¤м
конституц≥йних прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина зд≥йснюЇ
”повноважений ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини".
” ст. 55 вказуЇтьс¤, що "кожен маЇ право звертатис¤ за
захистом своњх прав до ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни
з прав людини". ќтже, "≥нституц≥¤ ”повноваженого Ї незалежним
конституц≥йним контрольним субсид≥арним органом позасудового
захисту, ¤кий спри¤Ї поновленню прав людини, порушених органами
державноњ влади чи органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤".
«агалом уперше проект закону про омбудсмена було винесено
на розгл¤д парламенту ще в серпн≥ 1995 року, тобто ще до
ухваленн¤ ќсновного «акону ”крањни. ѕроте основн≥ дискус≥њ
щодо ≥нституту ”повноваженого з прав людини розпочалис¤ в
”крањн≥ в 1997 роц≥. ” травн≥ 1997 року було ухвалено в≥дпов≥дний
закон у першому читанн≥. јле справа просувалас¤ досить
пов≥льно, що не могло не непокоњти громадськ≥сть. "якщо ≥нш≥
крањни можуть дозволити соб≥ таку "розк≥ш", ¤к в≥дсутн≥сть
”повноваженого з прав людини, то посттотал≥тарна держава,
¤ка не маЇ демократичних традиц≥й, просто зобов'¤зана його
запровадити, ≥накше н≥коли не стане правовою", - зазначав в≥домий
правозахисник, директор ”крањнсько-американського бюро ≥з
захисту прав людини —емен √лузман ≥ще в березн≥ 1997 року
("√олос ”крањни", 27 березн¤ 1997 р.).
“а позитивн≥ р≥шенн¤ в≥дносно розбудови ≥нституту
”повноваженого давалис¤ украњнським пол≥тикам досить
болюче, що в першу чергу по¤снювалос¤ наближенн¤м черговоњ
парламентськоњ виборчоњ кампан≥њ, а отже, й зростанн¤м пол≥тичноњ
конкуренц≥њ та напруги, природноњ дл¤ ”крањни в под≥бн≥ пер≥оди.
ўе в червн≥ 1997 року тод≥шн≥й голова ом≥тету ¬– з питань
правовоњ пол≥тики та судово-правовоњ реформи ¬олодимир
—третович за¤вл¤в, що восени 1997 року "парламент втратить
керован≥сть у зв'¤зку ≥з п≥дготовкою до вибор≥в", що ускладнить
прийн¤тт¤ в остаточн≥й редакц≥њ закон≥в "ѕро уповноваженого з
прав людини". ћожна побачити, що за ц≥Їњ ситуац≥њ значно
п≥двищувалас¤ пол≥тична приваблив≥сть ¤к посади ”повноваженого,
так ≥ можлив≥сть використати проблему в≥дсутност≥ правового
регулюванн¤ в ц≥й сфер≥ в пол≥тичних або п≥арних ц≥л¤х.
«атвердженню закону про ”повноваженого та становленню
ц≥Їњ ≥нституц≥њ на шостому роц≥ незалежност≥ не спри¤ли також
традиц≥йн≥ проблеми ф≥нансового зм≥сту. ќтож тод≥шн≥й сп≥кер
¬– ќ. ћороз у цьому звТ¤зку зазначав, що закон, ухвалений у
першому читанн≥, набере чинност≥ з 1 с≥чн¤ 1998 року, оск≥льки
в держбюджет≥ на 1997 р≥к не передбачено ф≥нансуванн¤ дл¤ нього.
«акон ”крањни Уѕро ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з
прав людиниФ було ухвалено 23 грудн¤ 1997 року 234 голосами
"за". “а самого уповноваженого було обрано ¬– другого скликанн¤
лише п≥сл¤ парламентських вибор≥в у березн≥ 1998 року. ÷ьому
передували в≥дчайдушн≥ спроби кандидат≥в здолати парламентську
висоту, але в розпал виборчоњ кампан≥њ до ¬– це було зробити
практично неможливо. ƒостатньо пригадати, що в лютому 1998 року
¬ерховна –ада ”крањни п≥д час таЇмного голосуванн¤ не змогла
обрати жодну з кандидатур на посаду ”повноваженого ¬– з прав
людини. “од≥ претендентами виступали —ерг≥й √оловатий, Ќ≥на
арпачова, —ерг≥й и¤шко. ” березн≥ чергове голосуванн¤ теж не
ув≥нчалос¤ усп≥хом. ≤ лише 14 кв≥тн¤ за кандидатуру Ќ≥ни арпачовоњ
проголосували 276 депутат≥в ≥з 340, ¤к≥ вз¤ли участь у голосуванн≥.
Ќ≥на арпачова розпочинала розбудову ≥нституц≥њ фактично з
нульовоњ позначки. «а в≥дсутност≥ службового прим≥щенн¤ д≥¤льн≥сть
нового конституц≥йного органу розпочалас¤ в двох невеличких
к≥мнатах у прим≥щенн≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни, одна з ¤ких Ц площею
12 квадратних метр≥в була вид≥лена дл¤ опрацюванн¤ звернень.
Ќад њх розгл¤дом щодн¤ до п≥зньоњ ноч≥, практично без вих≥дних
працювали по 7Ц8 ос≥б. ¬с≥, хто працював у —екретар≥ат≥
”повноваженого прот¤гом 1998 р., з огл¤ду на в≥дсутн≥сть
будь-¤кого ф≥нансуванн¤ (кр≥м листопада та грудн¤), виконували
своњ функц≥њ фактично на громадських засадах. «а таких же умов
працювала ≥ ”повноважений з прав людини.
¬≥дсутн≥сть ф≥нансуванн¤ позбавл¤ла ”повноваженого
≥ можливост≥ залучити до роботи ≥з зверненн¤ми необх≥дних
фах≥вц≥в, насамперед юрист≥в, забезпечити прац≥вник≥в
компТютерами, оргтехн≥кою, папером, конвертами,
канцел¤рськими приладд¤ми. ѕост≥йною проблемою
було в≥дправленн¤ кореспонденц≥њ, що також вимагало
певних кошт≥в.
ѕор¤д з цим тривав процес орган≥зац≥йного становленн¤
нового конституц≥йного органу, в рамках ¤кого потр≥бно
було вир≥шувати також питанн¤ створенн¤ нормативноњ
бази д≥¤льност≥ —екретар≥ату: визначенн¤ статусу, умов
та оплати прац≥, пор¤дку п≥дбору кадр≥в, матер≥ально-техн≥чного
забезпеченн¤ тощо.
ѕопри вс≥ перел≥чен≥ чинники, ¤к≥ подекуди створювали
серйозн≥ труднощ≥ у д≥¤льност≥ ≥нституц≥њ, в тому числ≥ призводили
до затримок у розгл¤д≥ звернень громад¤н, ≥нституц≥¤
”повноваженого почала працювати, намагаючись забезпечити
належний р≥вень виконанн¤ функц≥й, покладених на
”повноваженого онституц≥Їю ”крањни.
«важаючи на такий великий пот≥к звернень, що почав
надходити до ”повноваженого з прав людини, вже з перших
дн≥в роботи виникла нагальна необх≥дн≥сть в≥дпов≥дного
кадрового, ф≥нансового, матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤
д≥¤льност≥ ≥нституц≥њ, без чого виконанн¤ ”повноваженим своњх
конституц≥йних обовТ¤зк≥в, зокрема по розгл¤ду звернень
громад¤н, ставилось п≥д реальну загрозу.
Ќа жаль, органи центральноњ виконавчоњ влади, на ¤ких
в≥дпов≥дно до «акону ”крањни було покладено обовТ¤зок щодо
забезпеченн¤ належних умов д≥¤льност≥ новоствореноњ ≥нституц≥њ,
не надали передбаченоњ законом необх≥дноњ п≥дтримки, особливо
в найб≥льш складний початковий пер≥од роботи. ÷е передус≥м
стосуЇтьс¤ в≥дкритт¤ ф≥нансуванн¤ та вид≥ленн¤ прим≥щенн¤.
«аконом ”крањни передбачаЇтьс¤ розгл¤д виключно письмових
звернень. ѕроте, виход¤чи з конкретних обставин, Ќ≥ною
арпачовою (”повноважений ¬ерховноњ –ади ”крањни з
прав людини) було прийн¤те р≥шенн¤ надавати також в≥дпов≥д≥ й
на усн≥ зверненн¤. « ц≥Їю метою у в≥дд≥л≥ звернень громад¤н було
встановлено, за ¤ким кожен потребуючий мав змогу отримати
пораду, необх≥дну консультац≥ю чи розТ¤сненн¤ з приводу порушенн¤
своњх конституц≥йних прав та свобод. √ромад¤ни мали змогу
звернутис¤ за захистом своњх прав безпосередньо ≥ до
повноваженого з прав людини, ¤ка пост≥йно працювала
на власн≥й пр¤м≥й телефонн≥й л≥н≥њ.
ћайже два роки, до с≥чн¤ 2000 р., просто на сходах, поруч
з охороною будинку, ≥нколи Ц на вулиц≥ прац≥вники
—екретар≥ату за дорученн¤м ”повноваженого приймали
громад¤н, ¤к≥ прињздили сюди з ус≥х куточк≥в ”крањни. ќсобисто
”повноважений з прав людини щодн¤ приймала в≥дв≥дувач≥в з
найб≥льш складних питань у своЇму маленькому каб≥нет≥, ¤кий
залишивс¤ п≥сл¤ депутатськоњ д≥¤льност≥.
ќсобист≥ прийоми давали можлив≥сть громад¤нам одержувати
докладн≥шу ≥нформац≥ю щодо порушенн¤ своњх прав та свобод ≥
у в≥дпов≥дних випадках отримувати необх≥дн≥ розТ¤сненн¤ або
безпосередньо на м≥сц≥ спр¤мовувати письмове зверненн¤ до
”повноваженого з прав людини.
—ьогодн≥ в њњ оф≥с≥ працюЇ майже 90 штатних сп≥вроб≥тник≥в ≥
сум≥сник≥в, проте ф≥нансуванн¤ залишаЇ бажати кращого.
”повноваженому поступово вдалос¤ привчити сусп≥льство до
того, що в держав≥ ≥снуЇ в≥дпов≥дна посада, проте й сьогодн≥
складно з певн≥стю стверджувати, що було використано вс≥
можливост≥.
якщо вз¤ти до уваги, ¤к зарекомендував себе цей ≥нститут,
людина ¤ких моральних ц≥нностей його очолюЇ - Ќ≥на арпачова,
в≥дпов≥дь може бути простою ≥ водночас вичерпною, така: заважаЇ
цей вельми важливий ≥ ц≥нний орган лише тим, хто не хоче, щоб про
порушенн¤ прав людинив ”крањн≥ знали за њњ межами, а сам орган
був замкнутий на мар≥онеткового складу людину, слухн¤ну й
без≥н≥ц≥ативну. “обто, ц¤ ≥нституц≥¤ заважаЇ режиму президента
Ћ. учми утвердитис¤ остаточно, а сам ”повноважений - Ќ≥на
арпачова - ¤вно прийшлас¤ не двору ол≥гарх≥чно-ф≥нансовим
колам, ¤к≥ сьогодн≥ намагаютьс¤ остаточно узурпувати владу в
”крањн≥. Ќещодавн¤ участь авторки цих р¤дк≥в у круглому стол≥
дл¤ рег≥ональних «ћ≤ та неур¤дових орган≥зац≥й, орган≥зованого з
метою обговоренн¤ ƒопов≥д≥ ”повноваженого з прав людини
У—тан дотриманн¤ ≥ захисту прав та свобод людинив ”крањн≥Ф,
утвердила њњ ще б≥льше у названих висновках. ≤ не лише з
причини виступу самого уповноваженого та сказаного нею.
’оча, погодьтес¤, Ї над чим пом≥ркувати на предмет ¤кост≥
правового захисту в ”крањн≥, коли за 5 рок≥в ≥снуванн¤ ≥нституц≥њ
до нењ звернулос¤ 240 тис¤ч громад¤н з причини порушенн¤ њх
прав у р≥зних д≥л¤нках сусп≥льного житт¤, коли самих лише
звернень народних депутат≥в було 1617. ƒо того ж, кожен з
депутат≥в звертавс¤ по к≥лька раз≥в... ќстанн≥м часом почаст≥шали
зверненн¤ не лише в≥д пенс≥онер≥в та засуджених, що
спостер≥галос¤ ран≥ше. —ьогодн≥ до ”повноваженого звертаютьс¤
≥нвал≥ди, держслужбовц≥, судд≥, адвокати - ≥ вс≥ з причини
порушенн¤ њхн≥х прав. —амих лише звернень щодо побитт¤
та вчинених у м≥л≥ц≥њ тортур над≥йшло до ”повноваженого близько
12 тис¤ч... “о ¤к же п≥д час останнього свого зв≥ту у ¬–
”повноважений могла не загострити увагу депутат≥в на цьому.
ј т≥льки цього було досить, щоб про њњ зв≥т окрем≥ канали не
сказали н≥ слова... ќсь вам ≥ результат монопол≥њ на волод≥нн¤
телерад≥оканалами Ђгрошовими м≥шкамиї, ¤к висловивс¤
нещодавно трич≥ визнаний Ђворогом пресиї президент Ћ. учма.
“ак, начебто в≥н не знав, що його р≥дний з¤ть ¬.ѕ≥нчук волод≥Ї
одразу 3-ма такими каналами?
¬ робот≥ круглого столу вз¤ли участь, окр≥м запрошених з рег≥он≥в,
народн≥ депутати - голови проф≥льних ком≥с≥й щодо свободи слова
та захисту прав людини - ћ.“оменко та √.”довенко. √олова —п≥лки
журнал≥ст≥в ”крањни - ≤.Ћубченко вручив Ќ. арпачов≥й прем≥ю
≥м. ≤.‘ранка за активн≥сть, про¤влену у справ≥ захисту журнал≥ст≥в.
У—ьогодн≥ в ”крањн≥, - сказав ≤.Ћубченко, - немаЇ жодноњ соц≥альноњ
групи, ¤ка б не шукала захисту своњх правФ. √ост¤ми круглого столу
були повноважн≥ посли Ўвец≥њ та ¬еликоњ Ѕритан≥њ, секретар
посольства ≤тал≥њ та прац≥вники представництва ќќЌ в ”крањн≥.
¬с≥ запрошен≥ дипломати сп≥лкувалис¤ з присутн≥ми украњнською
мовою ≥ давали високу оц≥нку д≥¤льност≥ украњнськоњ ≥нституц≥њ
захисту прав ≥ свобод людини.
Ќ≥на ≤ван≥вна арпачова(12.08.1957рр.) Ц укра≥нський правознавець ≥
державний д≥¤ч, кандидат юридичних наук з 1991. «ак≥нчила
1979 юридичний факультет ињвського ун≥верситету. ѕрацювала
юристом на п≥дприЇмств≥, юридичним консультантом
—≥мферопельського обласного будинку пол≥тосв≥ти, секретарем
јлуштинського м≥ськкому ѕ”, доцентом юридичного факультету
—≥мферопельського ун≥верситету, п≥зн≥ше - доцентом кафедри
м≥жнародного права ≤нституту м≥жнародних в≥дносин ињвського
нац≥онального ун≥верситету ≥мен≥ “араса Ўевченка. 1991р.
«ак≥нчила асп≥рантуру при јкадем≥њ сусп≥льних наук (ћосква),
захистивши кандидатську дисертац≥ю Уѕол≥тичн≥ права ж≥нок:
проблеми та сучасна практикаФ. ¬ 1994-1998 Ц народний депутат
”крањни: була заступником голови ом≥тету ¬–” з питань прав
людини, нац≥ональних меншин ≥ м≥жнац≥ональних в≥дносин; головою
п≥дком≥тету з правового статусу ж≥нок, с≥мТњ та дитини.
« 14.04.1998р. Ц ”повноважений ¬–” з прав людини. Ѕрала
участь у розробц≥ проекту «акону ”крањни Уѕро ”повноваженого
¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людиниФ (1997). ” 1994-1998р.
була кер≥вником ур¤довоњ делегац≥њ ”крањни на м≥жнародних
конференц≥¤х, присв¤чених правам людини та правовому
становищу ж≥нок.
ƒосл≥джуЇ проблеми, повТ¤зан≥ ≥з правами людини.
ѕрац≥: У∆≥нки на ринку прац≥ (генезис проблеми, перспективи
розвиткуФ (1994), Уѕрава людини починаютьс¤ з прав дитиниФ
(1996), У«абезпеченн¤ прав людини в процес≥ державно-правовоњ
реформи в ”крањн≥Ф (1997), У«апоб≥ганн¤ торг≥вл≥ людьми на
законодавчому р≥вн≥ Ц досв≥д ”крањниФ (1998).
јвтор 4 законопроЇкт≥в, прийн¤тих ¬– ”крањни: "”синовленн¤
д≥тей-сир≥т" (глава до одексу про шлюб та с≥м'ю ”крањни), глава
35-ј до ÷ив≥льного просуального кодексу ”крањни (судовий пор¤док
усиновленн¤ д≥тей-сир≥т), «акону ”крањни "ѕро уповноваженого
¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини", «акону ”крањни щодо
крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за торг≥влю людьми (ст. "“орг≥вл¤
людьми" рим≥нального кодексу ”крањни). √олова оргком≥тету перших
парламентських слухань щодо виконанн¤ ”крањною онвенц≥њ ќќЌ
"ѕро л≥кв≥дац≥ю вс≥х форм дискрим≥нац≥њ щодо ж≥нок" (1995). ≤н≥ц≥атор
≥ учасник створенн¤ Ќац≥онального центру усиновленн¤ д≥тей-сир≥т
при ћ≥н≥стерств≥ осв≥ти ”крањни (1996). ќчолювала ур¤дов≥ делегац≥њ
”крањни на м≥жнародних та Ївропейських конференц≥¤х з проблем
захисту прав людини. ¬≥це-президент ¬сесв≥тнього конгресу
украњнських юрист≥в (1996-98). « 1998 - член ≈вропейського, з 2000 -
ћ≥жнар. ≥нститу ќмбудсмена. « 1999 - очолюЇ Ќац≥ональну
координуючу. раду щодо запоб≥ганн¤ торг≥вл≥ людьми в ”крањн≥.
≤снують дв≥ протилежн≥ думки з приводу д≥¤льност≥ Ќ≥ни
арпачовоњ:
–ефат „убаров, народний депутат ”крањни, член ом≥тету
¬– ”крањни з питань прав людини, нац≥ональних меншин ≥
м≥жнац≥ональних в≥дносин:
- ѕеред тим, ¤к дати оц≥нку д≥¤льност≥ омбудсмена в ”крањн≥,
треба в≥дзначити, що ”повноважений з прав людини - це нова
≥нституц≥¤, ¤ка д≥Ї всього пТ¤ть рок≥в. «а результатами д≥¤льност≥
можна сказати, що вона ¤к ≥нституц≥¤ в≥дбулас¤. —ама ж ситуац≥¤
з дотриманн¤ прав людини в ”крањн≥ викликаЇ жах, але ¤ це повТ¤зую
не ст≥льки з д≥¤льн≥стю ц≥Їњ ≥нституц≥њ, ск≥льки з д≥¤льн≥стю ≥нших
орган≥в влади. ѕроблема сто¤тиме гостро, поки њњ не вир≥шать
комплексно. ” нас дуже часто права людини не дотримують
сп≥вроб≥тники державних орган≥в - суд≥в ≥ особливо ћ≥н≥стерства
внутр≥шн≥х справ. ѕорушенн¤ ≥снують не ст≥льки через в≥дсутн≥сть
законодавства, ск≥льки через небажанн¤ чиновник≥в його
дотримуватис¤.
¬ умовах недосконалост≥ д≥¤льност≥ ≥нших орган≥в влади, таких
¤к √енеральна прокуратура, суди та ћ¬—, ¤к≥ мали б захищати
права людини, ”повноважений м≥г би бути розчавлений численними
зверненн¤ми - њх було 279 тис¤ч за пТ¤ть рок≥в. як на мене, Ќ≥на
арпачова та њњ апарат спромоглис¤ впоратис¤ з такою ситуац≥Їю.
¬они вир≥шили багато ¤к важливих правових, так ≥ матер≥альних
проблем, повТ¤заних ≥з становленн¤м новоњ структури.
«агалом оц≥нюючи позитивно д≥¤льн≥сть ”повноваженого, ¤ б
в≥дзначив проблеми дотриманн¤ прав у сфер≥ етн≥чних та рел≥г≥йних
взаЇмов≥дносин у сусп≥льств≥. “ут дуже часто ≥дуть порушенн¤ з
боку держави - ставленн¤ чиновник≥в до представник≥в р≥зних
конфес≥й христи¤нства, ≥сламу дуже часто залежить в≥д симпат≥њ
або антипат≥њ конкретного чиновника.
јндр≥й Ўк≥ль, народний депутат ”крањни, член ом≥тету з питань
законодавчого забезпеченн¤ правоохоронноњ д≥¤льност≥:
- ” ц≥й держав≥ з дотриманн¤м прав людини ситуац≥¤ проблематична.
” нас порушенн¤ стало нормою, а нормальна ситуац≥¤, тобто
дотриманн¤ прав людини, вин¤тком. ÷е стосуЇтьс¤ вс≥х прав ≥ свобод:
права на працю, на безкоштовну осв≥ту й л≥куванн¤, свободу сов≥ст≥,
свободу думки, свободу з≥брань ≥ демонстрац≥й. ’оча з кожним роком
к≥льк≥сть врегульованих законом питань зб≥льшуЇтьс¤, говорити про
покращенн¤ ситуац≥њ з правами людини в ”крањн≥ не доводитьс¤.
Ќеодноразово було доведено, що правоохоронн≥ органи порушують
право на приватне житт¤ людини. јле найб≥льше ≥гноруЇтьс¤ право
людини на особисту свободу. …ого завжди узурпуЇ держава, бо саме
вона вир≥шуЇ, кому давати свободу, а в кого ту свободу забирати.
” нас у ≥зол¤торах утримують 250 тис¤ч вТ¤зн≥в. ¬сього ж за останн≥
10 рок≥в у м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥ в≥дбували покаранн¤ 2,5 м≥льйона
ос≥б. Ћюди за гратами найб≥льш безправн≥.
«г≥дно з крим≥нально-процесуальним законодавством, у нас ≥снуЇ
пТ¤ть р≥зних вид≥в запоб≥жних заход≥в на час досудового сл≥дства, з
¤ких арешт Ї найсувор≥шим. “обто арешт - це вин¤ткова м≥ра дл¤
найнебезпечн≥шого злочинц¤. ќтже, до сл≥дчого ≥зол¤тора мають
потрапл¤ти т≥льки найб≥льш зл≥сн≥ порушники, лише т≥, хто може
ухилитис¤ в≥д сл≥дства. ” нас же в переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в,
майже до вс≥х п≥дозрюваних використовуЇтьс¤ арешт.
—аме м≥сце утриманн¤ - просто жах. ѕокращенн¤ не в≥дбуваЇтьс¤,
хоча часто воно потребуЇ м≥н≥мальних заход≥в ≥ зовс≥м не потребуЇ
кошт≥в. ¬арто зн¤ти з в≥кон тюремних камер так зван≥ Уба¤ниФ,
металев≥ загорож≥-гармошки, ¤к≥ не дають проникати св≥жому пов≥тр≥ ≥
здати њх на металобрухт, ¤к вТ¤зн≥ отримають полегшенн¤ умов, а
сам заклад - ф≥нансову прибавку. «а законом, пен≥тенц≥арн≥ заклади
мають ф≥нансуватис¤ на р≥вн≥ 0,89 в≥дсотка в≥д р≥чного бюджету, але
х≥ба вони мають таке ф≥нансуванн¤?
ƒ≥¤льн≥сть арпачовоњ ¤ б оц≥нив так: вона не використала ≥ на 20
в≥дсотк≥в той шанс, ¤кий њй дав учма. ¬она ж маЇ такий же р≥вень
недоторканост≥, ¤к ≥ народн≥ депутати, чому вона не визнала
≥снуванн¤ пол≥тичних вТ¤зн≥в в ”крањн≥? Ќа¤вн≥сть пол≥тичних вТ¤зн≥в -
це вже ознака тотал≥тарноњ держави. Ќе озвучивши цей факт з
трибуни ¬ерховноњ –ади, вона фактично визнала, що њх немаЇ.
Ќ. арпачова, чий терм≥н перебуванн¤ на посад≥ зак≥нчивс¤ 14 кв≥тн¤
цього року, й сьогодн≥ продовжуЇ залишатис¤
парламентськоцентричною, компром≥сною ф≥гурою на
тл≥ доконечноњ пол¤ризац≥њ украњнського пол≥тикуму. |
