|
—аме пон¤тт¤ УомбудсменФ походить в≥д УимвирУ, що на середньов≥ков≥й
шведськ≥й мов≥ означало силу чи авторитет, а шведське слово УомбудФ
означаЇ особу, ¤ка Ї перекладачем чи представником ≥ншоњ особи.
ёридична ж енциклопед≥¤ зазначаЇ, що швед. УombudsmanФ-
уповноважена особа, в≥д давньо≥слам. УumbothsmadhrФ umboth Ц
дов≥рен≥сть, повноваженн¤ ≥ madhr Ц людина.
¬ р≥зних крањнах називаЇтьс¤ в≥н по-р≥зному: у Ўвец≥њ, ‘≥нл¤нд≥њ ≥
ƒан≥њ Ц омбудсмен, ¬еликобритан≥њ Ц ѕарламентський ком≥сар в
справах адм≥н≥страц≥њ, ‘ранц≥њ Ц ѕосередник (мед≥атор), ”горщин≥ Ц
”повноважений (”повноважен≥) ƒержавних «бор≥в по правах громад¤н
≥ ”повноважений (”повноважен≥) ƒержавних «бор≥в по правах
нац≥ональних меншин, јвстр≥њ Ц Ќародний правозахисник, –умун≥њ Ц
јдвокат народу, √рец≥њ Ц «ахисник громад¤н, ≤спан≥њ Ц «ахисник народу,
ѕольщ≥ Ц ”повноважений з прав громад¤н, Ћитв≥ Ц контролер сейму,
Ќ≥меччин≥ Ц ”повноважений Ѕундестагу по оборон≥, на ‘≥л≥п≥нах Ц ом≥с≥¤
з прав людини, де¤ких штатах ≤нд≥њ, африканськ≥й Ќам≥б≥њ ≥ ќкеан≥њ Ц
омбудсмен, ѕортугал≥њ Ц проведор юстиц≥њ, ћолдов≥ Ц ѕарламентський
адвокат, ”крањн≥ та –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ Ц ”повноважений парламенту з
прав людини.
≤нститут омбудсмена ч≥тко Увписавс¤Ф в державний механ≥зм, в пол≥тичну
структуру сусп≥льства багатьох крањн, ≥ це зумовлено, насамперед,
¤к≥сним виконанн¤м омбудсменами своњх задач ≥ функц≥й. ÷е в свою
чергу стало поштовхом до створенн¤ ћ≥жнародного та ™вропейського
≥нститут≥в омбудсмена. ÷ю посаду було запрваджено у 1992 роц≥ в ™—,
згодом ≥ в –ад≥ ™вропи.
“акий авторитет цього ≥нституту по¤снюЇтьс¤ ц≥лою низкою
взаЇмоповТ¤заних фактор≥в. ѕо Ц перше, сьогодн≥ маЇ м≥сце
усв≥домленн¤ важливост≥ ≥снуванн¤ гарант≥й охорони прав громад¤н,
у тому числ≥ ≥нституц≥йних, внасл≥док чого ≥ виникають нов≥ механ≥зми
забезпеченн¤ прав ≥ свобод громад¤н. ѕо-друге, розширенн¤
повноважень сучасних держав, по¤ва у них нових функц≥й зумовили
зм≥ни в характер≥ ≥ масштабах д≥¤льност≥ посадових ос≥б, зб≥льшено коло
питань, ¤к≥ мають самост≥йно вир≥шувати ц≥ посадов≥ особи, ≥ тому
зросла ймов≥рн≥сть порушень (закону) прав громад¤н без порушень
закону. ÷е призвело до необх≥дност≥ посиленн¤ охорони прав громад¤н
в таких сферах, де одного лише контролю за законн≥стю недостатньо.
ѕо-третЇ, м≥жнародна громадськ≥сть через своњ пол≥тико-правов≥
≥нститути стала прид≥л¤ти все б≥льше уваги правам людини, ≥ це
спонукаЇ кожну державу прагнути до м≥жнародних стандарт≥в з прав
людини, ≥ ≥нститут омбудсмена цьому спри¤Ї. ѕо-четверте, цей
правозахисний ≥нститут характеризуЇтьс¤ демократичними рисами:
незалежн≥стю в систем≥ державних орган≥в, в≥дсутн≥стю формал≥зованих
процедур розгл¤ду за¤в ≥ скарг, безоплатним наданн¤м громад¤нам
допомоги, що значно п≥двищуЇ ефективн≥сть правозахисноњ д≥¤льност≥.
” державно-правовому значенн≥ омбудсмен сприймаЇтьс¤ ¤к г≥дна
дов≥ри незалежна особа, що уповноважена парламентом на охорону
прав окремих громад¤н ≥ пом≥ркований парламентський контроль у
форм≥ нагл¤ду за вс≥ма державними органами ≥ посадовими особами,
але без права зм≥ни прийн¤тих ними р≥шень. «г≥дно з визначенн¤м,
даним ћ≥жнародною јсоц≥ац≥Їю ёрист≥в, омбудсмен Ц це незалежна
публ≥чна посадова особа високого рангу, ¤ка отримуЇ скарги на державн≥
органи ≥ службовц≥в в≥д потерп≥лих ос≥б чи д≥Ї на власний розсуд ≥
уповноважена проводити розсл≥дуванн¤, рекомендувати корегуюч≥ д≥њ
≥ подаЇ щор≥чн≥ допов≥д≥.
—в≥товий досв≥д п≥дтверджуЇ, що необх≥дн≥сть в ≥нститут≥ омбудсмена
виникаЇ перш за все тод≥, коли ≥снуюч≥ ≥нституц≥њ не зд≥йснюють
ефективного контролю в сфер≥ державного управл≥нн¤ ≥ виникаЇ
необх≥дн≥сть в додаткових механ≥змах захисту прав ≥ свобод громад¤н.
÷ей ≥нститут УвиростаЇФ ≥з держави ≥ громад¤нського сусп≥льства
на в≥дпов≥дн≥й стад≥њ њх розвитку ≥ виступаЇ противагою громад¤нського
сусп≥льства на розширенн¤ ≥ зм≥цненн¤ сфери державного втручанн¤
в житт¤ людини ≥ сусп≥льства. “ак, п≥дставою дл¤ введенн¤ посади
омбудсмена в ¬еликобритан≥њ стало незадоволенн¤ населенн¤
зростанн¤ тиску з боку бюрократ≥; в≥дсутн≥сть належного засобу
захисту прав ≥ свобод людини; обмежен≥сть ≥ формал≥зм судового
контролю; в галуз¤х д≥¤льност≥ апарату державного управл≥нн¤, в
¤ких не ≥снувало адм≥н≥стративних трибунал≥в, зовс≥м був в≥дсутн≥й
механ≥зм захисту; парламент не був ефективним органом розгл¤ду
скарг. “аким чином, британськ≥ правов≥ ≥ парламентськ≥ заходи контролю
в њх традиц≥йн≥й форм≥ стали недостатн≥ми дл¤ забезпеченн¤ прав
громад¤н. ¬ ѕольщ≥ ≥нститут ”повноваженого функц≥онуЇ з 1 с≥чн¤
1988 р. ≤ почав в≥н свою д≥¤льн≥сть, коли крањна знаходилась у важкому
економ≥чному становищ≥. …ого по¤ва була сприйн¤та населенн¤м ¤к
панаце¤, оск≥льки в≥ри в традиц≥йн≥ ≥нституц≥њ захисту прав людини не
було. ¬веденн¤ у ‘ранц≥њ ≥нституту мед≥атора Ц посередника було
реакц≥Їю на експанс≥ю адм≥н≥стративноњ держави. “радиц≥йно сильна
адм≥н≥стративна юстиц≥¤ ‘ранц≥њ не змогла захистити своњх громад¤н
в≥д свав≥лл¤ французького бюрократизму. |
