|
≤нститут омбудсмена належить до тих державно-правових ≥нституц≥й,
¤к≥ отримали широке розповсюдженн¤ п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни,
особливо в 60-т≥ роки, хоча свою ≥стор≥ю в≥н починаЇ з 1809 року у Ўвец≥њ.
÷ей ≥нститут мав м≥сце ще ран≥ше, але в ≥нш≥й ¤кост≥.
” 1709 роц≥ п≥сл¤ поразки п≥д ѕолтавою король Ўвец≥њ арл ’≤≤ видаЇ
закон про введенн¤ орол≥вського омбудсмена. …ому доручаЇтьс¤
сл≥дкувати за тим, щоб закони ≥ статути в крањн≥ виконувалис¤, а державн≥
службовц≥ дотримувалис¤ своњх обовТ¤зк≥в. ѕ≥зн≥ше ц¤ посада отримала
назву канцлера юстиц≥њ. « 1766 року по 1772 р≥к шведський парламент
вз¤в у своњ руки майже вс≥ повноваженн¤ корол¤, в тому числ≥ ≥
призначенн¤ канцлера. ќднак в 1772 р. ороль √устав ≤≤≤ в≥дновив
корол≥вськ≥ повноваженн¤. ” 1809 роц≥ король √устав ≤V јдольф, ¤кий
прославивс¤ своњм деспотизмом, був повалений. —кликаний цього року
–иксдаг вир≥шив прийн¤ти конституц≥ю, ¤ка б закр≥пила принцип розпод≥лу
влад ≥ р≥вновагу влади корол¤ ≥ парламенту. “од≥ ж був прийн¤тий
конституц≥йний Ујкт про правл≥нн¤Ф, зг≥дно з ¤ким повноваженн¤
омбудсмена набирають новоњ ¤кост≥. ¬≥дтод≥ омбудсмен став обиратис¤
парламентом ≥ зд≥йснювати нагл¤д за дотриманн¤м законодавчих акт≥в
парламенту судами й ≥ншими органами влади. ¬одночас в≥н над≥л¤Їтьс¤
функц≥Їю конституц≥йного контролю за д≥¤льн≥стю виконавчоњ влади
судами та м≥сцевими органами адм≥н≥страц≥њ, а також збройними силами
та нав≥ть посадовими особами державних п≥дприЇмств у тому обс¤з≥,
в ¤кому вони виконують державно-владн≥ функц≥њз метою захисту прав
населенн¤ Ўвец≥њ в≥д порушень з≥ сторони цих орган≥в.
Ќаступною крањною, котра запровадила ≥нститут омбудсмана у 1919 р.,
стала ‘≥нл¤нд≥¤, що дуже близька до Ўвец≥њ за правовою системою. “ому
≥ модель, запроваджена у ‘≥нл¤нд≥њ, багато в чому схожа на шведську.
“ут широка сфера компетенц≥њ ≥ повноважень, серед ¤ких: право
≥н≥ц≥ювати крим≥нальне пересл≥дуванн¤ гол≥в ¬ерховного та ¬ищого
адм≥н≥стративного суд≥в ‘≥нл¤нд≥њ, а також за р≥шенн¤м парламенту
виступати державним обвинувачем ≥нших вищих посадових ос≥б держави,
зокрема член≥в ƒержавноњ ради та канцлера юстиц≥њ.
ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни починаЇтьс¤ активне поширенн¤ ≥дењ ≥нституту
омбудсмена в ™вроп≥. ÷ей пер≥од характеризуЇтьс¤ значним посиленн¤м
виконавчоњ влади та њњ регламентуючоњ рол≥ в ус≥х сферах сусп≥льного
житт¤, що у свою чергу зумовило потребу в додаткових засобах контролю
за д≥¤льн≥стю орган≥в адм≥н≥страц≥њ.
” 1952 р. ≥нституц≥¤ омбудсмена заснована в Ќорвег≥њ. —початку њњ
функц≥њ були обмежен≥ лише контролем за збройними силами крањни,
≥ лише у 1962 р. був створений в≥дпов≥дний орган дл¤ контролю за
цив≥льною адм≥н≥страц≥Їю.
ѕопри усп≥х шведськоњ модел≥, дл¤ б≥льшост≥ крањн св≥ту ≥нститут
омбудсмена став в≥домим лише п≥сл¤ створенн¤ служби омбудсмена
в ƒан≥њ у 1953 р. —аме ц¤ модель, з огл¤ду на близьк≥сть правовоњ
системи ƒан≥њ ¤к до романо-германськоњ, так ≥ до англосаксонськоњ
правових культур, отримала найб≥льше визнанн¤ в св≥т≥. ѕовноваженн¤
датського омбудсмена були дещо вужчими пор≥вн¤но з його шведськими
колегами, але в той же час це був перший усп≥шний експеримент по
впровадженню новоњ ≥нституц≥њ в крањн≥, де, по-перше, д≥¤в принцип
м≥н≥стерськоњ в≥дпов≥дальност≥ ур¤ду перед парламентом, а, по-друге,
тривалий час ≥снував судовий контроль за д≥¤льн≥стю адм≥н≥страц≥њ,
¤кого не знали Ўвец≥¤ ≥ ‘≥нл¤нд≥¤.
¬≥дтод≥ починаЇтьс¤ активне поширенн¤ ≥дењ омбудсменства з≥
скандинавських держав до ≥нших крањн ™вропи, јмерики, јз≥њ та
јфрики.
“ого ж 1967 р. ≥нститут омбудсмена було створено у низц≥ пров≥нц≥й
анади. ” 1979 р. його запровадили на територ≥њ јвстрал≥њ.
¬ цей же пер≥од спостер≥гаЇтьс¤ зростанн¤ ≥нтересу до ≥нституту
омбудсмена ≥ у —Ўј. ќсновою став шведський аналог. «вичайно,
≥нтерес американц≥в до цього ≥нституту н≥коли не с¤гав такого р≥вн¤ ¤к,
скаж≥мо, в ™вроп≥, що по¤снюЇтьс¤ великою роллю судовоњ влади в крањн≥.
¬ —Ўј також було запроваджено в окремих м≥сцевост¤х ≥нституц≥њ
омбудсмен≥в. ” 1969 р. Ц на √ава¤х, у 1971 р. Ц у Ќебрасц≥, у 1972 р. Ц
в штат≥ јйова. ’арактерною особлив≥стю —Ўј стало запровадженн¤
великоњ к≥лькост≥ омбудсмен≥в на р≥зних р≥вн¤х: штату, округу, м≥ста.
” 1976 р. ≥нститут омбудсмена був запроваджений у ѕортугал≥њ, а у 1981 р
. Ц у сус≥дн≥й ≤спан≥њ. «апровадженн¤ ≥нституту народного захисника в
конституц≥йно-пол≥тичн≥й систем≥ ≤спан≥њ стало одним ≥з найб≥льш вдалих
державно-правових нововведень п≥сл¤ пад≥нн¤ диктатури ‘ранко.
≤спанц¤ми обрана УсильнаФ модель омбудсмена, схожа на шведську.
ѕроте з огл¤ду на специф≥ку федеративного державного устрою крањни
на р≥вн≥ пров≥нц≥й запроваджен≥ рег≥ональн≥ омбудсмени. ¬они повн≥стю
незалежн≥ у виконанн≥ своњх повноважень в≥д нац≥онального омбудсмена
≤спан≥њ, в≥дносини з ¤ким будуютьс¤ на принципах координац≥њ та
розмежуванн¤ сфери компетенц≥њ. “аке розмежуванн¤, зокрема м≥ж
рег≥ональним омбудсменом пров≥нц≥њ аталон≥¤ та нац≥ональним
омбудсменом ≤спан≥њ, зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ двосторонньоњ угоди.
—воЇр≥дн≥сть ц≥Їњ модел≥ повТ¤зана з федеративними особливост¤ми
≤спан≥њ ≥, ¤к св≥дчить досв≥д, не виправдовуЇ себе у крањнах з ун≥тарним
адм≥н≥стративно-територ≥альним устроЇм.
–≥зн≥ модел≥ омбудсмен≥в було запроваджено також у јвстр≥њ, Ѕельг≥њ,
≤зрањл≥, ≤нд≥њ, ≤тал≥њ, на ≥пр≥, у ћексиц≥, у Ќ≥дерландах, ‘ранц≥њ, Ќов≥й
«еланд≥њ, ‘–Ќ, Ўвейцар≥њ та ≥н.
ќсоблив≥стю французькоњ модел≥, запровадженоњ в 1973 р., Ї те, що
мед≥атор ‘ранц≥њ, де традиц≥йно сильна роль виконавчоњ влади,
призначаЇтьс¤ –адою м≥н≥стр≥в ‘ранц≥њ, що Ї своЇр≥дним вин¤тком у
концепц≥њ парламентського омбудсмена. р≥м цього, у ‘ранц≥њ, ¤к ≥ у
¬еликобритан≥њ, д≥Ї так званий парламентський ф≥льтр, що позбавл¤Ї
громад¤н безпосереднього доступу до омбудсмена.
Ќова хвил¤ ≥дењ омбудсманства, що спри¤ла зростанню авторитету
та к≥лькост≥ цих ≥нституц≥й у св≥т≥, повТ¤зана з пад≥нн¤м Узал≥зноњ зав≥сиФ
≥ по¤вою на карт≥ ™вропи нових держав.
” 1988 р. першою з-пом≥ж крањн —х≥дноњ ™вропи ≥нститут омбудсмена
запровадила ѕольща. ÷е був перший експеримент запровадженн¤
цього ≥нституту в соц≥ал≥стичн≥й систем≥ управл≥нн¤. ≈ксперимент
ви¤вивс¤ вдалим. ≤нститут речника громад¤нських прав у ѕольщ≥
не лише вписавс¤ в д≥ючу систему державних орган≥в, а й активно
спри¤в багатьом перетворенн¤м, що в≥дбувалис¤ в крањн≥ наприк≥нц≥
80-х рок≥в. ÷ьому значною м≥рою спри¤в ≥дейно-пол≥тичний нейтрал≥тет
омбудсмена, пропаганда принцип≥в правовоњ держави та ≥Їрарх≥њ
ц≥нностей, ор≥Їнтованих на права людини. ѕольська модель також
побудована за УсильнимФ вз≥рцем. “ак, ќмбудсмен ѕольщ≥ маЇ право
вимагати ≥н≥ц≥юванн¤ дисципл≥нарного чи адм≥н≥стративного провадженн¤,
а його повноваженн¤ в крим≥нальному та цив≥льному судочинств≥
прир≥вн¤н≥ до повноважень прокурора.
ƒосв≥дом ѕольщ≥ скористалис¤ багато ≥нших крањн —х≥дноњ ™вропи. ”
1989 р. ≥нституц≥ю омбудсмана було запроваджено в ”горщин≥, а у 90-х
роках Ц у √руз≥њ, Ћитв≥, Ћатв≥њ, ћолдов≥, –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ, –умун≥њ та
”збекистан≥.
Ќа сьогодн≥ ≥нституц≥¤ омбудсмена ≥снуЇ б≥льш н≥ж у 100 крањнах св≥ту,
≥ ц¤ ≥де¤ продовжуЇ поширюватис¤. |
